Олександр Пушкін — Євгеній Онєгін

Обидва герої по-своєму відбивають свою епоху. Але якщо Онєгін — це типовий характер, показаний у типових обставинах (і обставини ці змальовані докладно й історично вірно), то Чацький — людина, яка багато в чому випередила свою епоху і представляє незначну частину передових дворян, що стали згодом героями і жертвами подій 14 грудня 1825 року.

Онєгін страждає від бездіяльності, від неможливості використати свої сили, знання на щось корисне. Саме тому він почуває себе зайвим у своєму оточенні.

Пушкін показав у романі всі соціальні прошарки суспільства, їх взаємини, побут, погляди, культуру; дав описи природи в різні пори року, створив національний колорит у романі, торкнувся політики і економіки.

Роман "Євгеній Онєгін" — твір незвичайний із багатьох причин. Перший російський реалістичний роман у віршах, твір історичний, хоча в ньому немає історичних героїв, якщо не вважати згадування деяких історичних осіб (тільки згадування!), розкрита "далечінь вільного роману".....

По-моєму, автор — найскладніший і найрозумніший герой роману. Саме таким я уявляю собі ліричного героя пушкінської лірики. Він розповідає про себе, про обставини свого особистого життя, про ставлення до друзів, не ховає свого дуже співчутливого ставлення до героїв. Перед нами — людина, що глибоко мислить і тонко відчуває, дуже емоційна і гуманна, нескінченно приваблива, викликає повагу і довіру.

Роман написано онєгінською строфою — вона складається з простих і поширених трьох катренів (чотиривіршів) і заключної коди — двовірша. Кожний катрен має різне римування: перший — перехресне, другий — парне,, третій — кільцеве. У всіх чотиривіршах чергуються жіночі й чоловічі рими, строфа в цілому і кожний катрен зокрема починається з жіночих закінчень, а заключні два рядки мають чоловічу риму. Схема онєгінської строфи така: абаб ввгг деед єє.