Артур Конан Дойл — Спілка рудих

Вілсон говорить про нього так:"Важко сказати, скільки йому років. Вправнішого помічника, містере Холмсе, годі й шукати. Я чудово розумію — він міг би влаштуватися набагато краще і заробляти вдвічі більше від того, що я йому плачу. Але, кінець кінцем, як він задоволений, то нащо мені підказувати йому такі думки?", "…він має й свої вади. Я ще не бачив такого завзятого фотографа. Клацає фотоапаратом, коли слід би було набиратися розуму, а потім ховається в підвал, наче кріль у нору, й проявляє знімки. Оце основна його вада, але в цілому працівник він добрячий. Не зіпсований".

Детектив відразу звернув увагу на те, що Вінсент Сполдінг, помічник Вілсона, працює у конторі лише і згодився лиш на половину платні. Також саме Сполдінг приніс газету з оголошенням. Підозрілою була любов помічника до фотографії, адже він багато часу проводив у підвалі (а тим часом копав). Підтвердити здогадки допомогло те, що Шерлок побачив штани Сполдінга, які на колінах були зношені, м'яті і брудні...

Шерлок Голмс говорив, що ніколи такого не чув, що справа своєрідна і через це йому страшенно хочеться довідатись про всі подробиці з уст Вілсона. Також сищик сказав: "Майже завжди буває так, що коли я вловлю бодай найменший натяк, з якого можна здогадатись про дальший розвиток подій, у моїй пам'яті оживають тисячі подібних випадків. Але зараз я змушений визнати: викладені факти – єдині в своєму роді". Крім цього, Шерлока і Вотсона вразив комічний бік події, тому вони голосно зареготали у присутності Вілсона, який навіть трохи образився.

Шерлок Холмс вирішив зустріти злочинців у підземеллі банку і там їх схопити. Це було небезпечно, тому Вотсон взяв зброю. Разом з друзями пішов агент поліції Пітер Джонс і директор банку містер Меріуезер.

Про місце і час злочину допомогло здогадатися те, що "Спілку рудих" розпустили, отже, все було готове до злочину.

Коли грабіжники відсунули плиту і вилізли у підземелля, Шерлок Холмс рвонув уперед і вхопив Джона Клея за комір. Напарник злочинця пірнув назад у нору. Агент поліції Джонс учепився йому в поли, але лише відірвав шматок піджака.

Вотсон виступає оповідачем, адже від його імені читач дізнається про розслідування Шерлока Голмса. Вотсона не лише безпосередній учасник подій, які описує, але й герой, за яким читач іде в розслідуванні, бачачи все його очима. Майже завжди Вотсон і читач не розуміють до кінця, що має на думці Шерлок Голмс, тому їхні припущення можуть бути хибними. Але і фіналі твору Шерлок Голмс детально пояснює усі деталі загадкового розслідування і все стає на місця.

"СПІЛКА РУДИХ

В рахунок посмертного дару покійного Ієзекіїля Гопкінса з Лебанова, штат Пенсільванія, США, відкрито ще одну вакансію, на яку має право член Спілки; платня чотири фунти на тиждень за суто номінальну службу. Кожний чоловік з рудою чуприною віком понад двадцять один рік, здоровий тілом і духом, може бути прийнятий до Спілки. Звертатись особисто в понеділок об одинадцятій годині в контору Спілки, Фліт-стріт, Попс-корт, 7"."

Автор використовує різні точки зору на одну й ту саму подію чи факт. Через оповідача – доктора Ватсона – письменник повідомляє читачам про всі подробиці, пов'язані зі злочином чи таємницею, але їх може з'єднати в одне ціле тільки інтелект Шерлока Холмса, котрий робить на підставі побаченого й почутого обґрунтовані висновки.