Льюїс Керрол — Аліса в Країні Чудес

У будинку Герцогині стояв страшенний гармидер: хтось верещав, хтось чхав, і час від часу чувся оглушливий брязкіт, наче там били посуд. Коли двері розчахнулися, звідти вилетів великий таріль, який черкнув по носі лакея й розбився об дерево в нього за плечима. Аліса штовхнула двері й переступила поріг. У просторій кухні дим стояв аж під саму стелю. Посередині на триногому дзиґлику сиділа Герцогиня й чукикала немовля; кухарка схилилася над вогнищем і помішувала юшку у величезному казані...

З двох перших розділів ми дізнаємося про дівчинку Алісу, яка нудьгує на березі, поки її сестра поруч читає книжку. Раптом повз Алісу пробігає Білий Кролик, який вміє говорити і має годинник у нагрудній кишеньці. Зацікавившись Кроликом, дівчинка стрибає за ним у кролячу нору, довго падає вниз, а потім опиняється в коридорі, освітленому рядочком підвішених до стелі ламп...

У повісті "Аліса в Країні Див" відображені особливості суспільного життя Англії того часу. Льюїс Керролл порівнює політичну ситуацію того часу з грою, у якій немає ніяких правил і норм. Саме тому під час гри у Гасай-Коло "всі пускалися бігти самі й спинялися коли заманеться, тому визначити, коли Гасай-Колу кінець, було не так то й просто". Щоб визначити переможця, Додо доводиться добряче покрутити мізками та ще й у позі, "в якій найчастіше можна бачити Шекспіра на портретах".

За першого свідка був Капелюшник. Він з'явився з чаєм і хлібом з маслом. Капелюшник хвилювався, переступав з ноги на ногу, кидаючи тривожні погляди на Королеву, і зопалу замість хліба надкусив чашку. Капелюшник говорив: "Я бідний неборака, ваша величносте. Я тільки-но сів пити чай десь тиждень тому, не раніше. Хліба з маслом у мене майже не залишилось. У казанці скінчився дощ, з неба періщить борщ. Я зварив з нього чай, і з тих пір час для мене закінчується на ча...". Король злився...

Королеви, крім Аліси, не побоявся Чеширський Кіт: Королева наказала відтяти йому голову, але це неможливо було зробити, адже в повісті її не було від чого відтинати. Аліса порадила покликати Герцогиню, адже це був її Кіт.

Образ Казна-Що-Не-Черепахи традиційний в англійців – їсти "черепаховий суп". Казна-Що-Не-Черепаха (Mock turtle) відсилає до "Mock turtle soup" – супу з телячих мізків і тельбухів, який імітував суп із зеленої черепахи. "Ти вже була в Казна-Що-Не-Черепахи?" – запитала Королева Алісу. "Ні, я навіть не знаю, що воно таке", – відповіла дівчинка. "Це те, з чого роблять черепаховий суп", – пояснила Королева...

Аліса не боїться Королеву, це підтверджують такі факти: вона не падає перед Королевою долілиць, як це роблять інші; коли Королева наказує відтяти Алісі голову, дівчинка твердо промовила: "Дурниці!", і їй дали спокій та навіть запросили на гру; Аліса рятує життя садівникам, не зважаючи на наказ Королеви.

Аліса так назвала суддів, бо ще перед початком процесу всі вони щось писали. Від Грифона Аліса довідалася, що присяжні записують свої імена, бо бояться, що до кінця суду забудуть. "Дивлячись на присяжних, Аліса бачила так виразно, мовби стояла в них за плечима, як усі вони виводять на табличках слово "пришелепкуваті"; один з них явно не знав, як воно пишеться, тож мусив питати розуму в сусіди".

Казна-Що-Не-Черепаха розповідав, що спершу їх вчили чесати і пищати, а Грифон розказує: "Дригонометром у нас був старий морський вугор, він з'являвся раз на тиждень. А на уроці Хвісткультури він навіть учив нас художнього хвостоспіралювання". У старого краба Грифон брав "мороки" і додає: "То був класичний мучитель. О, ті класики!.. — На жаль, я не ходив до нього на уроки, — зітхнув Казна-Що-Не-Черепаха. — Казали, він дуже добре знався на забиванні баків? — Достеменно так... о, так!.. Його мороки забивали памороки! Незрівнянний мучитель! — і собі зітхнув Грифон".

Кіт стишив голос, запитуючи Алісу, чи подобається їй Королева, щоб дівчинка довірилась йому і сказала очевидну правду. Аліса почала говорити: "А ніяк, вона так страшенно...", але помітивши Королеву, похвалила її гру. Фразу Аліси можна продовжити так: "Вона так страшенно поводиться і погано до всіх ставиться".