Контрольні запитання — Про літературний процес

Реалізм — літературний напрям, що виник в 30-ті роки XIX століття і характеризується правдивим, об'єктивним відображенням дійсності на основі типізації життєвих явищ. В центрі уваги письменників-реалістів — типовий характер у типових обставинах. Основна проблема — вплив соціального середовища на формування та розвиток характеру людини як члена цього суспільства.

Символізм — літературно-мистецький напрям, який розвинувся в умовах кризи суспільства, передчуття майбутніх соціальних потрясінь. Символізму властиві: інтерес до проблеми особистості, іншомовлення, метафоричність, музичність слова. Замість художнього образу використовують художній символ, що має кілька значень. Характерні теми самотності, туги, смутку, невдоволення життям. Використовують розмір "сильний і легкий". Відображають картини чи образи нечітко, це сплетіння невиразного і точного, "наймиліший спів сп'янілий" (А. Рембо, М. Метерлінк, Р. —М. Рільке, В. Брюсов, О. Блок).

Ідеї Ніцше і Шопенгауера.

Енциклопедистами називали осіб, які входили до складу колективу авторів

французької "Енциклопедії, або Тлумачного словника наук, мистецтв та ремесел" (1751 — 1780), опублікованої в 35 томах.

1) (Поля Верлена);

2) (Артюра Рембо).

На першому плані творів письменників-просвітників були герої з демократичного середовища. У творах показана їхня боротьба за існування, за визнання в суспільстві, за утвердження почуття гідності.

Коли і в творчості яких митців формуються реалістичні традиції російської прози?

У різних країнах ця епоха розпочалася у різний час. Найраніше Відродження розпочалося як процес широкого культурного розвитку з середини XIV століття в Італії. Цей культурний рух пов'язаний із зародженням капіталістичних відносин у надрах феодального суспільства. Тому початок Відродження у Франції, наприклад, відносять до XV століття, як і в Англії. Найпізніше з європейських країн Відродження розпочалося у Німеччині — у XVI столітті.

Слово "романтизм" указує на зв'язок із середніми віками, коли в літературі був популярний жанр рицарського роману. Головні особливості цього жанру — фантастичність, зображення високого, ідеального кохання, лицарських подвигів, добрих і злих чарівників, казкового пейзажу.

Підвищена увага до проблем особистості в історії, внутрішнього світу людини; героїко-трагічне переживання соціальних та духовних конфліктів межі століть; поєднання суперечливих тенденцій; великі відкриття у поетиці; оновлення ліричних жанрів, нові принципи циклізації, змістова поліфонія тощо.