Астрід Ліндгрен — Пеппі Довгапанчоха

Твір "Пеппі Довгапанчоха" має такі ознаки літературної казки: індивідуальна авторка (Астрід Ліднгрен), ускладнена система подій, розлогі описи (природи, зовнішності персонажів), персонажі ускладнені, зображені в індивідуальних рисах, змальовано їхній внутрішній світ, почуття, зміни характеру. Літературна казка втілює не загальне, колективне, а індивідуальне, авторське розуміння світу, життя, людини. Авторка є представниками своєї країни і свого народу, тому завдяки їм твір містить елементи національної самобутності шведської культури.

Важко не погодитися з тим, що Пеппі Довгапанчоха – дивна дитина. Це дівчинка-фантазерка, бунтарка, жартівниця, вона надзвичайно сильна, неймовірно щедра і трішечки самотня. Пеппі постійно живе у мріях і пошуках нових пригод. Вона має безліч найрізноманітніших і найкумедніших талантів, а найбільше привертає увагу її цікава зовнішність і те, що живе вона сама.

У Пеппі були такі правила: захищати слабших, піклуватися про свою мавпочку і коня, намагатися не брехати. Дівчинка любила, щоб у всьому був лад, коли спала, завжди клала ноги на подушку, а голову ховала під ковдру.

Пеппі купила собі коня за одну з своїх золотих монет того самого дня, як прибула додому, до вілли "Хованка". Їй завжди хотілося мати коня. І от тепер він оселився в неї на веранді. Пеппі так пояснила Томмі, чому кінь знаходився саме на веранді: "Та бачиш, в кухні він тільки заважав, а в вітальні йому не подобається".

Нас захоплює фантазія і оптимізм Пеппі, її здатність з легкістю сприймати події, знаходити вихід із ситуацій. У розправах Пеппі з старшими хлопцями, поліцейськими, злочинцями немає ані злості, ані жорстокості. Вона на рідкість великодушна зі своїми переможеними ворогами: осоромлених поліцейських вона пригощає щойно спеченими булочками; а злодіїв, що вторглися до її будинку, нагороджує золотими монетами.

Найбільше мені подобається історія про те, як Пеппі врятувала під час пожежі двох хлопчиків. Коли прибули пожежники, вони лише розвели руками, бо драбина не сягала так високо, а зайти в будинок сходами вже не можна було. Пеппі кинулась на допомогу. Вона здогадалася, як можна використати мотузку, дереву і дошку, щоб забратися у вікно будинку. Пеппі змогла забрати хлопчиків і навіть показала кілька трюків...

Пеппі Довгапанчоха вчить нас, що треба бути оптимістами, бути веселими і життєрадісними, вміти знаходити приємне в повсякденному житті, в навколишній дійсності, мати бурхливу фантазію, бути щирими і безкорисливими, дружелюбними, вірити в те, що життя прекрасне, любити життя і людей.