Вождь червоношкірих

О. Генрі

Сторінка 3 з 3

Ту самісіньку мить, коли, як нам гадалося, я мав би витягти півтори тисячі доларів з коробки під деревом, Білл одлічив у руку Дорсетові двісті п'ятдесят доларів.

Тільки-но хлопчисько збагнув, що ми залишаємо його вдома, він заревів, мов та сурма, і п'явкою прилип до Біллової ноги. Батькові довелось одривати його поступово, наче пластир.

— Чи довго ви його вдержите? — питає Білл.

— Сила в мене вже не та, що колись,— каже старий Дорсет,— але, гадаю, десять хвилин можу вам гарантувати.

— Досить,— каже Білл.— За десять хвилин я промчуся через Центральні, Південні й Середньо-Західні штати і встигну добігти до канадського кордону. І хоч яка була темна ніч, хоч який був гладкий Білл і хоч як прудко я вмів бігати, мені пощастило наздогнати його аж за півтори милі од міста.

Переклад Ю. Іванова

1 2 3