Образ кріпака-бунтаря Миколи Джері (за повістю І. Нечуя-Левицького "Микола Джеря") (2 варіант)

Шкільний твір

I. Микола Джеря родом із села Раставиця. (Син старого Петра Джері, справний парубок, але кріпак, як і вся його родина.)

II. Зустріч Миколи з дівчиною Нимидорою. (Хлопець палко покохав її, сироту, наймичку, одружився.)

III. Джерина сім'я на панщині. (Коли обробляли панський тік, парубок вже тоді розмірковував над тим, чому в одних людей так багато хліба, а інші його не бачать, він хоче працювати на себе, свою родину, "а не на чужих багатющих людей".)

IV. Робота на своєму полі. (Коли сім'я Джері відбувала панщину, зерно на їхньому полі осипалося, бо ніколи було збирати його. Микола, замість панського лану, обробляв своє поле, за що його хотів покарати осавула, але чоловік не побоявся його. Коли осавула замахнувся нагайкою, вирішив оборонятися серпом.)

V. Боротьба Миколи Джері. (Зі смертю батька змінюється настрій кріпака — він розмірковує над тим, що потрібно сплачувати подушне і за живих, і за мертвих, а Бог захищає багатих, а не бідних. Микола підбурює людей не йти жати до пана, а обробляти свої поля. Він не боїться навіть того, що його можуть віддати в москалі.)

VI. Відплата осавулові. (Коли дружина осавули вкрала сало, Микола не побоявся помститися її чоловікові за жорстокість — прогнав селом його дружину з жартами і дотепами, а самого осавулу побив киями).

VII. Бурлакування Миколи. (Разом із товаришами він залишає село і добирається до Бессарабії, потім до Дніпровського лиману, рибалить. Але пан направляє за ними поліцію, яка заарештовує їх. Надходить указ про звільнення від кріпацтва, тому всіх відпускають, але вже ані матері, ані дружини він не застає у живих.)

VIII. Історія людини-бунтаря. (До кінця своїх днів Микола Джеря виступає проти панів, які кривдили селян.)

Інші варіанти цього твору: