Доля освіченої дівчини у творах О. Кобилянської

Тема жінки в суспільному й особистому житті розроблялася багатьма українськими письменниками. Доля матері-кріпачки показана у творах Т. Шевченка, продовжували розробляти цю тему і Марко Вовчок, і Панас Мирний, і С. Васильченко, і А. Тесленко та інші письменники. Доля жінки в кінці XIX століття і початку XX цікавила й розроблялась і О. Ю. Кобилянською.

О. Ю. Кобилянська — одна з найосвіченіших жінок XIX століття. Вона володіла декількома мовами, писала вільно німецькою, українською, російською мовами. Оскільки в українському суспільстві XIX століття склалася така позиція, що жінка — це тільки дружина свого чоловіка та матір його дітей, що вона повністю залежала від чоловіка, то проти такого ставлення до жінки і боролась О. Кобилянська. Сама письменниця була незаміжня і на собі відчула тягар жінки в тогочасному суспільстві: скрізь і всюди потрібно було говорити, що ти людина, що ти теж маєш право на свої власні думки і переконання, що ти в змозі вирішувати і матеріальні питання. Боротьба за широкі права жінки — це основна риса думок і почуттів, якими сповнені оповідання і повісті О. Кобилянської.

Письменниця вдихає в своїх героїнь власну душу, власні почуття і погляди. За О. Кобилянською, подружнє життя для жінки — це святиня, але жінка не повинна бути невільницею шлюбу. Жінці треба дати можливість і засоби, щоб вона здобула освіту й розпоряджалася своєю долею.

У таких своїх творах, як "Людина", "Царівна", "Через кладку", "За ситуаціями" О. Кобилянська вперше в українській літературі піднімає проблему емансипації жінки. Бо якщо ще в деяких сім'ях дівчині давали освіту, то у переважній своїй більшості жінки були позбавлені такої можливості. У XIX столітті були так звані "інститути шляхетних дівчат", в яких навчали лише танцям, гарним манерам, іноді іноземній мові. І вважалось, що цього досить, але й таке навчання було доступне лише членам багатих родин. Навіть якщо талановитій дівчині і можна було здобути освіту, то виникали проблеми згодом, бо навколишнє оточення не сприймало її. У більшості випадків такі жінки падають, скорені долею. І їхня сильна, наджіноча вдача розкривається переважно у стражданнях.

Такою була і доля Олени Ляуфлер. Зазнаючи від життя удару за ударом (умирає кохана людина, розорюється родина, неймовірно важке рішення взяти відповідальність за родину), Олена не витримує ударів долі і тоді приймає рішення вийти заміж, якщо вже не по любові, то за багату людину, щоб не знати ще й матеріальної скрути.

Чому ж героїні О. Кобилянської зазнавали краху? Мабуть, тому, що жіночий рух II половини XIX століття за зрівняння жінок у правах з чоловіками лише набирав масового руху. Психологія освіченої дівчини, її боротьба за свої права — все це намагалась розкрити О. Кобилянська у своїх творах.