Іван Карпенко-Карий — один з корифеїв української сцени, талановитий драматург і актор. Він займає найбільш помітне місце в українській класичній драматургії та в історії українського театру другої половини XIX ст. і початку ХХ ст.
Його драми і комедії є найвищим досягненням критичного реалізму, гордістю національної театральної культури. Саме він створив перші і кращі зразки нових жанрів в українській драматургії — соціальну комедію і трагедію. Художник слова, викриваючи буржуазію, поміщиків і самодержавний лад, своїми правдивими творами сприяв боротьбі трудящих проти соціального і національного гніту. Карпенко-Карий умів "заглибитися в душу народу", правдиво розкрити трагедію простих людей.
Новим явищем в українській драматургії була комедія "Мартин Боруля". Автор у творі висміяв станове честолюбство і довів, що гідність людини не в приналежності до привілейованої касти, а в трудовій діяльності, в простоті та щирості людських взаємин.
Новим кроком на шляху творчого зростання стала п'єса "Сто тисяч". У ній письменник розкрив характер хижака-стяжателя, пройнятого ненаситною жадобою до збагачення.
В деяких п'єсах драматург порушує ряд проблем етичного і морального характеру на матеріалі історичного минулого України ("Сава Чалий").
Драматург нещадно викриває і засуджує капіталістичні взаємини між людьми, де все підкорено владі, де панує неправда і зло.
Твори І. Карпенка-Карого вчать нас ненавидіти рабство, потворну мораль.