Б. Грінченко — самобутній письменник, який відчував прояви людських почуттів, майстерно вмотивовував вчинки героїв.
Яскравим прикладом тонкого зображення психології простої людини є оповідання "Без хліба".
Письменник зображує бідну сім'ю селянина Петра, що жила в "хаті поганенькій", а на весну в них "зовсім не стало хліба". Важко було господарю дивитися, як бідують жінка й дитина, а він сам, працьовитий, не міг ніде найнятися на роботу.
Не давала йому спокою думка, що у громадській гамазеї є хліб.
Спочатку Петро просив старосту позичити хоч мішечок звідти, щоб прогодувати жінку й дитину. Але, отримавши відмову, він починає думати про крадіжку. Нелегко давалося йому це рішення, бо за народною мораллю взяти чуже — це великий гріх. А ще мучила думка, що втратить він повагу Горпини, яка сказала: "Гріх, Петре! А чужого не руш!"
Узявши хліб з гамазеї, Петро ніяк не міг заспокоїтися, "уся душа перемучилася", страшний для нього і осуд дружини. "І що більше він думав про це, то все дужче хотілося йому все розказати, крикнути: "Це я вкрав!"
Не витримуючи таких тяжких переживань, Петро все розповів односельцям. "І немов удруге на світ народився тоді".
Письменник показує нам благородство простого селянина і гуманність громади, що "якось серцем почула, як Петро міг дійти до такого діла". Навіть бідність та голод не змогли змусити Петра переступити через народну мораль.