Остап Вишня своєю зброєю вважав сміх. Його творами захоплюється не одне покоління українців, творчість його знають за кордоном. Л. Кравчук писав: "Його люблять і заокеанські українці — в Канаді, в Сполучених Штатах Америки".
Дитинство Остапа Вишні було нелегким, але гуморист згадував його з теплотою. Про навчання та успіхи він написав у гуморесці "Перший диктант". Один із найкомічніших епізодів побудований на використанні омонімів. Письменник використав слова, які однаково звучать, але мають зовсім різне значення. Але п'ятнадцять учнів із шістнадцяти цього не зрозуміли і написали: "...За коляской бежала и лаялася собачка из панской породы". Наступного дня вчителька, роздаючи зошити, зайшлася веселим сміхом: "Де ви чули, що є на світі собаки панської чи не панської породи?.."
У жартівливому тоні розповів Остап Вишня про життя селянських дітей у гуморесці "Як ми колись учились". Він показав сходинки "освіти" дітей на селі: гуси, свині, телята, вівці, корови, коні.
Те, про що розповідає у творах Остап Вишня, здається нам чудним, дивним, недоречним, тобто смішним і комічним. Засобів творення комічного дуже багато. Письменник вдається до неправильного тлумачення явищ та подій, перекручення слів, використовує він міжмовні омоніми та несумісні поняття.