Тарас Григорович Шевченко — гордість і слава України. Його "Кобзар" — це найблагородніший супутник кожного українця. У повісті "У бур'янах" Степан Васильченко розповідає про родину, виховання та подальшу долю маленького Тараса.
Батьки майбутнього Кобзаря працювали на панщині й поверталися додому геть виснаженими. Змалечку Тараса доглядала сестра Катерина. Родина Шевченків жила злиденно. Їхня хата була чи не найгіршою в селі: кривобока, в дірках, стояла вона край села, як примара.
Тарас ріс не зовсім слухняним: то десь заграється, то завіється в поле, а потім із чумаками повертається додому. Та найбільше полюбляв хлопчик слухати сумні розповіді про кріпаччину й панів, про Сибір та страшну солдатчину. Тарас слухав ці невеселі оповіді, а на серці наче камінь лежав: так стискав його жаль. Справжнім святом був прихід кобзаря. Снів кобзаря, слова про героїчне минуле українського народу змушували хлопчика замислюватися над життям. Ось як описує цей епізод Степан Васильченко: Тарасові "завмирало чогось маленьке серце. А після виступу кобзаря чув він гомін дорослих: "Народ терпить, а як терпець увірветься — хай тоді не просять — і не помилують". Після сходин Тарас грався в гайдамаків: рубав бур'яни лозиною, ніби панам голови стинав.
Пізніше Тараса віддали в навчання до дяка. Саме тут хлопчик вперше відчув потяг до малювання й словесної творчості. Цей потяг був непереможний та жагучий: "Хлопцеві мріялась позолочена книжка, в яку він по своїй вподобі вписував би вірші". Але дуже важко бути щасливим у нещасливому світі. Від непосильної праці та злиднів померла мати. Згодом помер і батько. Діти лишилися з мачухою. Тарас був "упертий, правдивий і гарячий", і тому, не захотівши миритися з несправедливими наріканнями мачухи, подався світ за очі. Після цього почалося не життя, а справжня мука. Хлопець був у дяка не лише за школяра, а й за наймита. Тарас ходив завжди голодний, босий і простоволосий узимку й улітку, у полатаній сорочці. Коли припадала хвилина, хлопець забирався в бур'яни й співав про тяжку долю сироти, про несправедливість та злидні, що існують у світі.
- "В бур'янах (Дитинство Шевченка)" (повний текст)
- "В бур'янах (Дитинство Шевченка)" (скорочено)
- "В бур'янах (Дитинство Шевченка)" (аналіз)
- Про яку рису характеру малого Тараса свідчить його розповідь про залізні стовпи, що підпирають небо? (та інші запитання)
Повість Степана Васильченка "У бур'янах" глибоко вражає своїм драматизмом. За часів свого дитинства Тарас Шевченко знаходився у нелегкому становищі. Але його доля була долею всього українського народу. Пройде зовсім небагато часу, і колишній дяків наймит, що ховався в бур'янах, підійме свій могутній гнівний голос, і луною розкотиться по світу святе Кобзареве слово.