Герасим Калитка — головний герой комедії "100 тисяч". Це сільський багатій широкої руки. Автор обрав ім’я героя невипадково: Калитка походить від калита. Так називався мішок для грошей, гаманець у старовину. Основа багатства цього селянина — земля — "шматочок кругленький" в двісті десятин. Але Калитка прагне більшого.
До землі він відчуває велику, ніжну любов. Але це почуття викривлене бажанії им мати землі без меж. Це любов власника, черствого хижака: "Ох, земелько, свята земелько, Божа ти донечко!" — розчулено проголошує Калитка. На жаль, причина розчуленості хижацька: "Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки. Приобрітав би тебе без ліку...".
Калитка хоче всю землю навкруги скупити: "Ідеш день — чия земля? Калитчина; пдеш два — чия земля? Калитчина; пдеш три — чия земля? Калитчина... Диханіє спирає...".
Єдине почуття, яке володіє героєм, стає його всепоглинаючою пристрастю — жадоба збагачення. Вона заповнює його думки вдень, він навіть уві сні марить про поповнення свого багатства. Усі вчинки Герасима зумовлені тією всепоглинаючою пристрастю.
Калитка сам ніколи не доспить і не погуляє, але й своїм рідним та наймитам не дасть змарнувати час, бо праця — то гроші, багатство. Йому все здається, що наймити мало роблять і багато їдять. Побачивши, що наймит узяв окраєць хліба, йдучи в неділю на роботу, Калитка дорікає йому: "І тобі не гріх? Неділя свята, а ти ні світ ні зоря вже й жереш! Не пропадеш, як до обіду попостиш хоч раз у тиждень. Однеси хліб назад".
- "Сто тисяч" (повний текст)
- "Сто тисяч" (скорочено)
- "Сто тисяч" (аналіз)
- Яких скупих героїв із творів зарубіжної літератури нагадує вам Герасим Калитка? (та інші запитання)
Він не дає робітникам ні поспати, ні нормально поїсти, ні помолитися Богу. Сам Калитка не вважає свою поведінку неправильною, а навпаки, пишається нею.
Найстрашніше те, що й родинні почуття в Герасима Калитки зіпсовані власницькими інтересами. З дружиною сам на сам поводиться грубо, а на людях — добре, використовує її як дармову робітницю, б’є, шкодує коней, а не дружину, яка хоче поїхати на конях до церкви.
Не хоче, щоб син мав освіту, навіть в його одруженні шукає лише наживи. Коли Герасим погоджується одружити сина з наймичкою, то, як з’ясувалося, робить це він для того, "щоб вона старалася на роботі". Віддавши дочку заміж, Герасим відмовився сплатити зятеві обіцяний посаг — п’ять тисяч карбованців. І хоч під час бійки через свою нечесність Герасим був битий та втратив два зуби, він, проте, вважає, що виграв, бо п’ять тисяч карбованців залишилося в нього — не дав-таки зятеві.
Калитка дуже практичний чоловік. Його не зацікавлює прагнення Бонавентури-Копача знайти скарб. Герасима більше приваблює прибирання до своїх рук маєтків збіднілих дворян, хоч це й пов’язано з конкуренцією між іншими "хазяйственними мужиками" — Жолудем, Пузирем. Калитка докладає всіх зусиль, щоб взяти гору над ними. Саме тому він і вирішує вигідно придбати фальшивих сто тисяч. Але засліплений жадобою багатства, Калитка пошився в дурні: замість фальшивих грошей шахрай підсунув йому мішок з чистим папером. Доведений до відчаю герой кидається вішатись, а коли його рятують, заявляє: "Нащо ви мене знялизвірьовки? Краще смерть, ніж така потеря!"
Отже, драматург попереджає про небезпеку брудних грошей, які калічать душі, руйнують споконвічні уявлення про добро і зло, спотворюють мораль.