Доба кріпацтва була жахливим часом. Людина не просто працювала на когось, а належала пану, як звичайна річ, яку можна було і купити, і продати.
Тарас Шевченко сам народився у кріпацькій родині, тому розумів, що значить бути кріпаком.
У центрі поезії "Сон" — образ матері-кріпачки, яка працює на панщині, а коли видається вільна хвилинка, біжить до дитини:
Втомилася; не спочивать
Пішла в снопи, пошкандибала
Івана сина годувать.
Втомившись від важкої праці, жінка задрімала і побачила чудовий сон. Це був не звичайний сон, а найпрекрасніший! Мати-кріпачка побачила уві сні свого сина вільним:
І сниться їй той син Іван
І вродливий, і багатий,
Не одинокий, а жонатий
На вольній, бачиться, бо й сам
Уже не панський, а на волі...
На жаль, це був тільки сон:
І усміхнулася небога,
Проснулася — нема нічого...
Недарма кінцівка твору видається такою сумною та трагічною:
На сина глянула, взяла
Його тихенько сповила
Та, щоб дожать до ланового,
Ще копу дожинать пішла.