Лицарем печального образу дивиться на нас з усіх портретів французький поет. Шарль Бодлер. Зовнішності відповідає і характер його творчості. Недарма Бодлера вважають предтечею французьких символістів і "духовним батьком" європейського декадансу кінця XIX століття.
Декаданс (у перекладі з французької — занепад) виник у європейській літературі наприкінці XIX — початку XX століття. Кризові, занепадницькі явища у суспільстві з'явилися після поразки Паризької Комуни 1871 року. Декаданс був позначений настроями приреченості, індивідуалізму, містики, безнадії, відчуженості від життя, обстоюванням "мистецтва для мистецтва". Шарль Бодлер стояв біля витоків французького символізму. У нього було своє бачення суті багатьох речей. Скажімо, у вірші "Гімн красі" ліричний герой розривається між ідеалом духовної краси та красою зла:
Красо! Чи з неба ти, чи з темної безодні —
В твоєму погляді — покара і вина,
Безумні злочини й діяння благородні;
Захмелюєш серця, подібно до вина.
(Переклад Д. Павличка)
Поет-символіст Бодлер багато розмірковував про роль митця у суспільстві. Він дуже образно порівняв поета з альбатросом. На початку вірша він розповів, як задля розваги моряки спіймали альбатроса і поставили його на дошки палуби. Гордий і красивий птах, який почувається вільно у грозовій безодні неба, на дошках був незграбний і безпомічний. Він зовсім не вмів ходити і почувався безпорадним. А от моряків ця картина потішила. Вони сміялися з птаха, намагалися копіювати його, ходили за ним, наче каліки. Все це, на їхню думку, було дуже весело. Не весело тільки Бодлерові, який порівнює альбатроса з поетом:
- Реферати про життя та творчість Шарля Бодлера
- Визначте місце Ш. Бодлера у розвитку французької та європейської поезії
Поет, як альбатрос — володар гроз та грому,
Глузує з блискавиць, жадає висоти,
Та, вигнаний з небес, на падолі земному
Крилатий велетень не має змоги йти.
(Переклад Д. Павличка)
Шарль Бодлер упродовж усього творчого життя писав і доповнював одну книгу свого життя — збірку поезій "Квіти зла". Уперше вона вийшла друком 1857 року. Як поет, Бодлер вважав, що світом керує зло, і завдання поезії — боротися й перемагати його. З іншого боку, поет розглядає зло як специфічну форму добра. І така суперечливість характеру Бодлера в усіх його поетичних творах. Тема кохання теж трактується поетом по-новому. Для нього кохання — один із засобів подолання нудьги, воно завжди трагічне, приховує в собі смерть і гріх. Однак про що б не писав Бодлер, він завжди залишається вірним символізму:
Природа — храм живий, де символів ліси
Спостерігають нас і наші всі маршрути;
Ми в ньому ходимо, й не раз вдається чути
Підмурків та колон неясні голоси.
(Переклад Д. Павличка)
Минуло небагато часу і слідами Бодлера пішли інші талановиті поети — П. Верлен, А. Рембо, Д. Россеті, О. Вайльд та багато інших, для яких Бодлер був духовним наставником.