Деякі люди, що не спілкуються повсякденно хоч би із свійськими тваринами — кішками, собаками, шпаками, папугами — дивляться на мешканців лісу, степу, джунглів якось однобічно. То вони носії однієї-єдиної риси, як у дитячій казці: Лисиця — хитра, Вовк — злий, Заєць — полохливий. То вони просто якісь суб'єкти з обмеженими функціями: їсти, пити, спати, добувати їжу, що перетворюються незабаром на м'ясо, сало, молоко або несуть у собі небезпеку у вигляді зубів, кігтів, рикання...
Читати приклад твору →
Світ людей очима тварини (за твором Джека Лондона "Біле ікло")
Про життя в суворих умовах Півночі американський письменник Джек Лондон (1876-1916) знав із власного досвіду. У його гостросюжетних новелах яскраво описані дружба й відвага, безкорисливість і вірність, ставлення людини до природи, до тварин. В багатьох творах Джека Лондона героями були саме тварини, найчастіше собаки — вірні друзі людини в умовах Півночі.
Героєм повісті "Біле Ікло" був син вовка й напівсобаки...
Читати приклад твору →
Повість Джека Лондона "Біле Ікло" — це один з північних творів, де описано суворе життя людей і тварин. І справді, природа півночі диктувала свої правила буття і не вибачала ані легковажності, ані слабкості. Здається, сама природа змушує бути твердою й людину, й тварину. Свого часу Джек Лондон говорив, що в цьому житті єдиного не можна собі дозволити — бути жертвою. Але чи означає це, що його герой надлюдина, яка не знає жалю ні до кого? Зовсім ні. Його герої поєднують у собі різні якості...
Читати приклад твору →