Завантаження
Григір Тютюнник, Климко (скорочено)
І
Климко прокинувся від холодної роси, що впала йому на босі ноги, глянув на шлях і підбадьорив себе — збіжить він з гори й зігріється. Вдалині рожевіли крейдяні гори, а десь між них — місто Слов’янськ, біля якого солі — бери скільки схочеш. А за склянку солі можна було наміняти харчів.
Климко, після того як посиротів, жив удвох із дядьком Кирилом, машиністом великого паровоза. Дядько приходив зі зміни, питав, як тут його помічничок, чи не боявся вночі...
Дивіться також:
- Климко (повний текст) ▲ читається майже за 2 години
- "Климко" (аналіз твору)
- "Климко" (шкільні твори)
- Коли хлопці запропонували своїй учительці переїхати до них жити, вона сказала: — Я рада за вас, мої хлопчики, я просто щаслива… Прокоментуйте її фразу. Що саме мала вона на увазі? (та інші запитання)