Оповідач описує Гапку Жучок – їх полкову куховарку. Це проста дівчина з села, низенька, кирпата, з блакитними очима, в подертому одязі кольору "хакі", з голеною головою. Вона носить чоботи завеликого розміру, тому оповідач називає її "кіт у чоботях". Вона безпартійна, але вже має в торбинці товстеньку книжку "Что такое коммунизм". Коронна фраза товариша Жучка – "Дзуськи!". Оповідач розмірковує над тим, скільки іще таких товаришів Жучків по нетрях републіки і що з ними буде.
Через деякий час, доля знову зводить оповідача з Гапкою. Він отримує записку з вимогою зареєструватись в осередку партії, і коли з’являється на партзасідання бачить, що товариш Жучок тепер вже секретар партійного осередку. Вона виносить йому догану з записом у партквиток за пропуски зібрань і на засданні партії влаштовує йому та іншим "дискусію", з питаннями по теорії комунізму. Ні оповідач, ні його товариші не знають відповіді на усі питання, плутаються в термінах і обурюються на свою колишню куховарку за те, що вона заділа їх самолюбство, бо вони з тих, що нічого не знають, але ніколи в цьому не зізнаються.
Потім вона влаштовувала жіночі зібрання, де говорили про аборт та про кохання, кричали: "геть сем'ю!" і "Хай живе холоста женщина!"
Після засідання оповідач отримує записку від Гапки, де вона просить вибачення, що заділа його самолюбство. Тієї ж ночі оповідач разом з іншими товаришами по партії ночував у якійсь закинутій школі. Хтось плакав у кутку і не давав спати. То була Гапка. Вони вийшли на ґанок. Тоді вона роповіла йому, що їй не 19, як усі у їх полку думали, а 25 років, що в неї вже було байстря, і її маленьку дитину повісив на ліхтарі козак. Це було на Далекім Сході, коли вона пішла по дорозі за отрядом, але їй і тепер тяжко.
"Ми назвали —
— товариш Жучок.
А історія назве —
— "кіт у чоботях".
Кіт у чоботях — тип. Точка. Коротко. Ясно.
Все. "