Олесь Гончар — Берег любові (скорочено)

Стислий переказ, виклад змісту

І

У фортеці біля моря дівчата з місцевого медучилища проходять практику, тут також хлопці-археологи займаються розкопками. Віра Костянтинівна має найбільшу пошану серед дівчат, так як хоча і має суворий характер, але справедлива. Вона навчає дівчат не тільки мед справі, а й розказує про свої поїздки з Червоним Хрестом по світу у місця епідемій. Серед дівчат Інна Ягнич – гордість училища, відмінниця, поетеса. Її пісня "Берег любові" виконується місцевим гуртком, і навіть звучала по радіо. Вже всі студентки розподілені, Інні пропонували найкращі місця, але вона вирішила повернутися у рідне село Кураївку до близьких і свого коханого Віктора.

ІІ

Не зважаючи на свою популярність Інна не втрачає доброти і людяності, вона хоче скоріш повернутися і зустрітися з Віктором, якого відсиджував у в’язниці за те, що на великій швидкості мотоциклом збив натовп дітей з піонерського табору. Інна розуміла, що він винний, але не осуджувала, так як добре знала його пристрасть – швидкість. Саме йому і була присвячена її пісня.

Увечері дівчата, археологи і археологи-водолази збираються на танці, всі жартують. Серед них скромний археолог Росавський, який краще всіх знав історію і вмів розшифровувати старі письмена. Росавський і Інна починають розмовляти і молодий археолог розповідає їй про Овідія і про те, що вважає, що колись він тут перебував на засланні. Потім він зізнається Інні в коханні, і вона розуміє, що з ним її чекає щасливе майбутнє, але відмовляє Росавському і просить залишити її одну.

Дивіться також

Фантазія місячної ночі

Історія вигнання Овідія: Імператор Август засилає Овідія на край римської імперії. Овідій розуміє, що для нього це гірше смерті, адже життя для нього – це Рим, місце де він творить і всі його чують. Минає деякий час і Овідій йде у глиб завойованих земель, де знайомиться з місцевим населенням і виявляється, що вони не такі варвари як їх змальовують військові. Виникає взаємна любов між Овідієм і місцевою молодою танцівницею і співачкою Кигиткою. Кигитка допомагала йому справлятися зі старістю і вигнанням, а він за її любов увіковічує її молодість у своїх віршах.

ІІІ

Інна Ягнич залишилась одна на мурі і думаю про кохання Овідія, потім подумки прощається з містечком, адже скоро повертається у рідну Кураївку. Вона бачить як до порту підходить вітрильник "Оріон", на якому працює її дядько як корабельний майстер.

ІV

Вночі вітрильник "Оріон" з курсантами повертається весь пошарпаний, він попав у шторм і чудом не потонув. Під час шторму травмувало Ягнича і загострився апендицит, він був на межі життя і смерті. Але він відчував відповідальність перед ще зеленими курсантами і мав вижити. Він переніс операцію і вижив. Наступного дня після шторму команда спасла грецьких рибалок, що також потрапили у шторм.

Ягнича всі поважали і любили, його вважали вічним і невід’ємною частиною "Оріона". Так і теперішній капітан, був колись курсантом на його "Оріоні". Ягнич мав залізне здоров’я і вдачу, не один раз виживав, в той час як його товариші вже повмирали. Але був самітній, його дружину і двоє дітей було вбито, коли їх перевозили кораблем під час війни. Тепер "Оріон" був його життям.

V

Під час повернення "Оріона" Ягнич спілкується з капітаном, який пропонує йому відправитись у оздоровчий центр після прибуття додому, але Ягнич відмовляється. Також Ягнич сердиться на молодого лікаря, який його оперував, так як не довіряє лікарям. Але коли почув розмову лікаря з одним з викладачів і те як той озивається про нього, почав поважати. Коли вітрильник приходе до порту Ягнича зустрічає його старий товариш механік, який переїхав сюди жити за пропозицією Ягнича.

Вдома друг-механік пропонує залишитись з ним доживати віка, але Ягнич не уявляє своє життя без "Оріона". "Оріон" починають ремонтувати після шторму, а Ягнича направляють на комісію для отримання путівки. Та коли комісія завершилась (він відмовився від путівки) і Ягнич приходить на свій вітрильник, та бачить, що в його майстерні хтось інший. З опалу забирає з майстерні свій наперсток і інші речі. Йому сповіщають, що його вирішено списати. Ягнич просить капітана піти хоч ще в один рейс та йому відмовляють.

VІІ

Ягничу влаштовують царські проводи на "Оріоні", всі його вшановують. Він розуміє, що якщо б пішов і попросив, його б залишили та гордість не давала це зробити. Також він починає розуміти, що його дійсно наздогнала старість. На "Оріоні" йому вручають грамоту, роблять його довічним почесним членом екіпажу та віддають сундучок з парусними голками. На березі його зустрічає друг-механік і вони йдуть не повертаючись. Ягнича поглядами проводжають усі члени екіпажу з "Оріона" і він повертається лише тоді, коли ніхто не в змозі побачити виразу його обличчя. Він останній раз дивиться на свій "Оріон". Ягнич йде до автобусної зупинки і їде в Кураївку.

VІІІ

Інна приїхала до Кураївки і її одразу направили працювати у вагончику на тік, саме були жнива. В перший же день сталася аварія, де придавило водія-солдата. Інна надала першу допомогу і її похвалив голова колгоспу Сава Данилович Чередниченко. Він розповідає їй за посуху, яка де дасть йому зібрати обіцяного зерна. Чередниченко був великою людиною, за його працьовитість та уміле керування був відомий за межами району та області, також його поважали жителі села. Саме він допоміг Інні зі вступом до медучилища, так як його дружина Варвара Пилипівна, котра була місцевим доктором, сильно хворіла і шукала собі заміни. Також Чередниченко був хорошим шкільним другом її дядька-моряка Андрона Гурійовича Ягнича і завжди приходив, коли той приїжджав до них з рейсу.

На току також працюють Інині батько-механізатор і молодший брат, їх всі називають "ягничівський екіпаж", колись батько працював з матір’ю, та потім її підмінив брат. Їх поважають, пишуть про них в газетах, вони передовики.

ІX

Інна згадує свого Віктора, як він всім дошкуляв, як соромив своїх батьків-педагогів, як вилетів з морехідки. Вона приходе до музею в клубі, що створив батько Віктора Панас Омелянович і питає де він, так як строк вже пройшов. Батько каже, що Віктору зараз соромно повертатися до рідного дому, тому живе і працює в райцентрі. Інна їде до нього, він працює на катку, ложе асфальт. Розмова спочатку не йде, Інна помічає зміни у Вікторові, в його поведінці. Він каже, що тепер змінився і радий, що Інна його чекала. Інна просить повернутися його в Кураївку і він їй це обіцяє.

X

Інна повертається до дому і застає застілля, вся сім’я і сусіди зібралася вшанувати приїзд її дядька. Всі веселі, жартують розповідають про новини, тільки похмуро сидить Андрон Гурійович. Приїздить Чередниченко і розганяє всіх по роботах, так як жнива, а сам зостається з Гурійовичем. Той йому розповідає, що він приїхав не у відпустку, а на завжди. Чередниченко пробує його підбадьорити і найти йому якусь роботу.

Гурійович починає жити у сестри під грушою поки ще тепло. Сестра розповідає про непутящого Віктора і кохання Інни до нього.

Одного дня Гурійович вирішив пройтись селом, він зайшов на кладовище до батьків, потім на подвір’я до далекої родички-вдовиці Нельки, яка гордилася сином і не знала куди відправити на навчання його до морехідки чи до торгівельного. Просить Гурійовича поговорити з ним.

XІІ

Далі Гурійович зайшов до палацу культури, де був музей його товариша Панаса Омеляновича (батько Віктора). Вони розмовляють про Інну і Віктора, Омелянович сподівається, що Інна зможе виправити його сина. Вони розглядають фотокартки видатних жителів села, серед них є і Гурійович. Також там фотографія кураївської красуні-льотчиці Сані Хутірної, яку всі місцеві кохали, а вона пішла з села, вивчилась і загинула під час війни. Довідник цікавих фактів та корисних знань

Блукаючи селом Гурійович заходить до дитсадка, де працює його сестра. Він дуже любить дітей і починає з ними гратися, розповідати історії з життя, порівнює дітей з дельфінами.

XІІІ

Закінчуються жнива, у Чередниченка люди просять свята, та він відмовляє, так як через посуху не має з чого радіти. Інна розмовляє з ним і питає, як йому вдається при своєму становищі не зачерствіти до людей. Він відповідає, що, коли він згадує своїх фронтових товаришів, корті підставлялися під кулі, вони не дають йому права чинити не по людські.

Комбайнери збираються тепер в Казахстан, разом з ними їдуть батько і брат Інни.

XIV

До Гурійовича збігаються всі місцеві діти, він вчить їх в’язати вузли, прививає любов до моря. До нього приїздить Чередниченко і вони згадують молодість, потім Чередниченко скаржиться на засолення частини земель через погане зрошення і що ніхто за це не несе відповідальності.

XV

"Оріон" вийшов у перший свій рейс без Андрона Гурійовича Ягнича. Вся команда постійно його згадує, а нові курсанти взагалі зробили з нього міфічну особистість. Тепер, якщо щось не так на кораблі, то це тому що Ягнича немає.

XVІ

Чередниченко захворів і Інна їде ставити йому банки, тим часом до неї до дому приходить Віктор. Мати Інни розмовляє з Віктором наодинці, журить його і хоче довідатись чи змінився він. Коли відчуває, що Віктор не принесе щастя дочці просить кинути її, а вона йому за це подарує автомобіль. Віктор тільки розсміявся з цього. Дочекавшись Інни Віктор з нею їде.

XVІІ

Інна і Віктор сідають у його "газик" і він мчить на повній швидкості до моря. Інна злякалася і свариться з ним, хоча і розуміє, що тільки швидкість дає Віктору відчуття життя. Розмовляючи, вони розуміють, що у них різні погляди та кохання перемагає і вони миряться.

XVІІІ

Гурійович приходить до Нельки, котра розповідає йому, що її Сашко вступив до морехідки, хоча вона його відправляла в торгівельний. Ягнич хвалить і поздоровляє Сашка.

XІX

До Гурійовича приїжджають з будівництва комплексу для шахтарів та пропонують роботу. На берег моря витягнули стару списану лайбу і потрібно було переобладнати її в корабель-ресторан. Його призначають головним консультантом і дають йому у поміч карпатського хлопця-різьбяра Оксента.

XX

Цілий вечір Гурійович разом з Оксентом вирішували як переобладнати лайбу і добре потоваришували. Вже пізньої ночі Гурійович пішов до номеру спати, а Оксент зголосився його провести. Дорогою вони помітили як крали ванни і Гурійович налякав злодіїв, та Оксент злякався і сказав, що краще цього було не робити, так як їм можуть відомстити.

1 2

Дивіться також: