Яйця падали і розбивалися. Наполеон наказав не давати непокірним зерна, і через п'ять днів голоду кури здалися, але дев'ятеро з них загинули.
На початку весни виявилося, що Сніжок щоночі приходить на Ферму, краде зерно, б'є яйця, перекидає відра з молоком, гризе кору плодових дерев. Що б не сталося — у всьому звинувачували Сніжка. Вискун кричав, що Сніжок продався Фредерику з Пінчфільда і допомагає йому готувати напад на Ферму. Більше того, свині знайшли документи, у яких сказано, що Сніжок з самого початку битви був на боці Джонса і планував у вирішальну мить здатися ворогу. Якби не Вождь, який прокусив ногу Джонса, тварини ніколи не прогнали б двоногих.
Товариство уважно слухало Вискуна і не знало, що й думати. А той ще голосніше волав, що на Фермі є таємні агенти Сніжка. Наполеон хрюкнув, і пси, його вірні охоронники, кинулися на чотирьох молодих свиней, що іноді виявляли непокору. Перелякані звинувачувані визнали, що підтримували зв'язок зі Сніжком, допомагали йому руйнувати млин. Як тільки вони закінчили говорити, пси перегризли їм горлянки.
Наполеон зловісно спитав, чи є такі, що хотіли б покаятися. Вийшли три курки і сказали, що Сніжок з'являвся їм у снах, підбурюючи до непокори Наполеону. Їх прикінчили. Вийшов гусак і повинився, що сховав шість качанів кукурудзи та їв їх ночами. За ним вівця зізналася, що Сніжок наказав їй помочитися в поїлку, і вона це зробила.
Винуватих було так багато, що невдовзі біля ніг Наполеона виросла ціла гора трупів. Тварини не знали, що й думати. Усі мовчали, вражені масовим убивством, і тільки Боксер сказав, що тепер треба працювати ще більше. Тварини, щоб перебороти сумніви і забути горе, заспівали "Всі тварини Британії". Не встигли вони проспівати пісню втретє, як з'явився Вискун із псами. "Особливим наказом Товариша Наполеона, — оголосив Вискун, — пісня "Всі тварини Британії" скасовується. Віднині співати її заборонено".
Здивовані тварини замовкли. Поет Мінімус склав нову пісню, яка починалася словами: "О Фермо! Фермо! Ніколи не заподію тобі шкоди!"
РОЗДІЛ ВОСЬМИЙ
За кілька днів дехто згадав, що у Шостій Заповіді сказано: "Жодна тварина не вбиває іншої тварини". Але зараз у цю Заповідь було добавлено "без причини". Усі зрозуміли, що зрада ідеалів Повстання стала причиною страти винних.
Увесь наступний рік тварини працювали ще більше, а харчувалися не краще, ніж при Джонсі. "Щонеділі Вискун зачитував їм колонки цифр, де було сказано, що виробництво всіх видів продовольчих культур на Фермі виросло — на 200, 300, а то й на 500 відсотків". Тварини не могли не вірити, але іноді в їхніх головах зароджувалася думка, що краще б відсотків було поменше, а їжі побільше.
Усі накази Наполеона тепер передавалися через Вискуна. Сам Вождь оселився у покоях, їв із тарілок, а пси прислужували йому. Свині придумали для нього нові титули: "Батько усіх Тварин", "Жах Людства", "Оборонець Вівчарень", "Друг Каченят". У виступах Вискун зі сльозами на очах говорив про мудрість, доброту Наполеона, про його любов до всіх тварин усього світу. В усіх досягненнях славився лише Вождь. "Часто можна було почути, як одна курка говорить іншій: "Під мудрим керівництвом нашого Вождя, Товариша Наполеона, я знесла за шість днів п'ять яєць"".
Тим часом Наполеон вів через Вімпера перемовини з Фредеріком і Пількінгтоном про продаж купи колод. Тваринам було оголошено, що угоду укладено з Пількінгтоном, бо Фредерік жорстоко ставиться до своєї худоби і готує напад на Ферму.
Ціною величезних зусиль млин було збудовано. "Зморені, але горді, тварини ходили навколо свого дітища". Наполеон сказав, що віднині велична споруда буде називатися "Млин імені Наполеона".
У той-таки час було повідомлено, що колоди продають Фредеріку (він запропонував вищу ціну), а Пількінгтон увесь час був ворогом Ферми. На гроші Фредеріка буде куплено механізми для млина.
Колоди поспішно вивозилися, а Наполеон лежав на помості, начепивши безліч орденів, і милувався купою грошей. Мимо проходили тварини і теж милувалися кольоровими банкнотами. А через три дні виявилося, що гроші Фредеріка фальшиві, так що колоди дісталися йому задарма. Більше того, Фредерік зі своєю бандою напав на ферму. Тварини намагалися протистояти загарбникам, але люди відігнали їх пострілами з рушниць. Потім загін Фредеріка оточив млин. Люди принесли молот, ломи, видовбали у стіні дірку, заклали туди порох і підірвали споруду. Вигляд знищеного млина повернув тваринам відвагу. Не чекаючи ні від кого наказів, вони разом кинулися на людей, кусали їх, били копитами, кололи рогами. Перелякана банда на чолі з Фредеріком кинулася тікати.
"Тварини перемогли, але всі вони були змучені і стікали кров'ю". Від усієї їхньої праці не залишилось і сліду. Вони мовчки пішли на ферму. "Вискун, який з невідомих причин не брав участі у битві, підбіг до них, помахуючи хвостиком і сяючи від радості". Він вітав усіх з перемогою, яку здобули під мудрим керівництвом Вождя. "Було оголошено, що битва буде називатися "Битвою за Млин"", а Наполеон отримав нову нагороду — "Орден Зеленого Прапора".
Через декілька днів свині знайшли у підвалі ящик віскі, упилися, а Наполеон ледь не помер. Видужавши, він під страхом смерті заборонив тваринам вживати спиртне, але потім наказав посіяти ячмінь, щоб варити самогон. За кілька днів ще одна Заповідь була змінена. Було записано: "Тварина не п'є спиртного без міри".
РОЗДІЛ ДЕВ'ЯТИЙ
Після перемоги тварини почали будувати новий млин. Скалічений Боксер працював разом з усіма, хоча вже досяг пенсійного віку.
"Тим часом, жилося на фермі нелегко..." Для всіх, крім псів і свиней, знову скоротили пайку.
"Ротів на фермі стало більше. Восени чотири свиноматки народили тридцять одне порося". Усі вони були схожі на Наполеона. Він особисто керував Їхнім навчанням і вихованням.
У квітні ферма Тварин була проголошена Республікою. Наполеона одноголосно обрали Президентом.
Крім польових робіт, тварини будували млин і школу для поросят.
Якось два голуби принесли новину, що Боксер упав, лежить на боці і не може підвестись. Тварини кинулися до млина і побачили, що старий кінь помирає. З'явився Вискун. Він повідомив, що Президент готує все необхідне, щоб відправити Боксера на лікування.
Наступного дня на Ферму приїхав фургон, щоб забрати Боксера. Бенджамін почав кричати, що його друга повезуть на шкуродерню, адже на фургоні був напис "Альфред Сіммонс, Віллінгдон. Забій коней і варка клею. Торгівля шкурами. Постачання м'яса на псарні".
Почулися крики жаху, але візник ударив своїх коней, і фургон викотився з двору. Боксер намагався вибратися, та це йому не вдалося. Більше ніхто й ніколи не бачив цього самовідданого трудяги. За три дні повідомили, що він помер у лікарні, і Вискун, витираючи фальшиві сльози, розповів про останні слова Боксера. Він просив передати товаришам, щоб вони були віддані Республіці і Президенту.
РОЗДІЛ ДЕСЯТИЙ
"Роки проходили один за одним, забираючи з собою короткі життя тварин". Настав час, коли вже ніхто на фермі не пам'ятав минулих днів до Повстання, крім Кловер, Бенджаміна, ворона Мойсея і декількох свиней". Сніжок був забутий, Боксера пам'ятали лише ті, хто дружив з ним. Наполеон став кабаном вагою з центнер. Вискун так розжирів, що ледве підводив повіки. На фермі працювали три нових коня. Млин було побудовано, торохтіла молотарка, діяв елеватор. "Але про достаток, який колись обіцяв тваринам Сніжок, про стійла з електричним освітленням, водопровід з гарячою і холодною водою, про триденний робочий тиждень — більше не згадували". "Справжнє щастя, — говорив Наполеон, — складається із старанної праці та невибагливості".
"Якось так сталося, що Ферма розбагатіла, а життя самих тварин, крім, звичайно, свиней і псів, щасливішим від цього не стало". Свиней розвелося багато, і всі вони, як пояснював Вискун, займалися важкою справою: "організація, облік і контроль не залишали свиням ні хвилини спокою..." Вони мали витрачати чимало сил на загадкові "плани", "справи", "протоколи", "доповіді", написані на великих листах паперу дрібними буквами.
І все-таки тварини пишалися, що вони громадяни Ферми. Коли вони чули святковий салют, бачили зелений прапор на флагштоці, і серця наповнювалися гордістю за те, що їхня Ферма єдина в усій Англії. Тут немає хазяїв, а всі тварини рівні.
Якось на початку літа тварини почули злякане іржання Кловер. Вони прибігли у двір і остовпіли — по моріжку розгулювала свиня на задніх ногах. "Звичайно, це був Вискун. Хвилиною пізніше із будинку вийшла довга вервечка свиней, всі на задніх ратицях... На чолі цієї процесії, з величною поставою, кидаючи презирливі погляди, вийшов Наполеон власною персоною з собаками, які скакали навколо нього". "Він ніс із собою батіг..."
"Запанувала мертва тиша... Здавалося, що світ перевернувся..."
Бенджамін відчув, що хтось носом притулився до його плеча. Він обернувся. Це була Кловер... Не говорячи ні слова, вона потягла його до стіни, де були записані Сім Заповідей... Тепер там був один-єдиний запис: "Усі тварини рівні, але є тварини рівніші за інших".
Після цього нікому не здалося дивним, що свині-наглядачі стали носити батоги, купили радіо, встановили телефон, передплатили газети і журнали. "Не здалося дивним, коли побачили Наполеона на прогулянці з люлькою в зубах", в чорному пальті, брюках і шкіряних крагах. Його улюблена свинка йшла поряд у шовковій муаровій сукні, яку місіс Джонс носила на свята.
За тиждень на Ферму приїхала депутація сусідніх фермерів. Вони оглянули хазяйство і висловили захоплення побаченим. Увечері з будинку лунав голосний сміх і співи. Тваринам стало цікаво поглянути, вони підкралися до вікон і зазирнули в кімнату. Там за довгим столом сиділи фермери і кілька найшанованіших свиней. Наполеон посів почесне місце. Компанія грала в карти, по колу передавали великий кухоль з вином.
Містер Пількінгтон виголошував промову. Давлячись сміхом, він висловлював своє захоплення порядками на Фермі, де тварини працюють більше, а їдять менше, ніж у інших хазяйствах. Закінчив промову словами: "Якщо у вас є ваша робоча худоба, то у нас є так званий робочий клас!"
"Цей жарт викликав вибух сміху, а містер Пількінгтон ще раз поздоровив свиней із низьким рівнем кормових витрат, тривалістю робочого дня і загальним станом дисципліни на Скотофермі".
Потім виступив Наполеон.