Пустельний вітер

Володимир Вакуленко

Завиває містраль, шорха сизий пісок,
          Воля-воленька Душу тривожить.
          Всі знайомі мелодії давніх думок
          Світ незнанний і мрійний обожнить!


          Завиває містраль і пустельний танок
          Полохливо тупцюють бархани,
          І зникає за мить босоногий мій крок
          та мені ще зникати зарано.


          Завиває містраль, серце звужує путь,
          Я в міражну вдивляюсь пустелю.
          Шепчуть губи вітрів: не забудь, не за-бу-дь!
          А кого? Я не бачу крізь скелі.


          Завиває містраль, поміж Сцілл і Харібд
          Беневесто летить в мертве місто.
          Я прямую туди, там пилюка століть,
          але там щось моє — особисте!


          Завиває містраль, теше камінь рудий
          Їх уламки летять мені в спину.
          Тридцять перший іде, та немов би старий
          І зігнувся і розум заклинив.


          Завиває містраль, дребо втравлює сон
          Там азалія в мороці в*яне.
          Асфоделі цвітуть, забуття мій полон
          Ця містраль держить серце в обмані...


          Примітки: Містраль(чіл.)— пустельний вітер
          Сцілла і Харібда(з гр.)-міфологічні шестиголові
потвориська
          Беневесто(італ.)— попутній вітер
          дребо(англ)— нудний
          асфоделі(з міф.)— квіти забуття




Володимир
Вакуленко-К.