Завантаження
Твір на тему "Тільки родина — як вічна зернина На невмирущому полі життя"
Пригадую дитячу гру, просту й наївну до краю. Доганяючи одне одного, ми намагалися доторкнутися рукою до втікача і весело гукнути: "Квач!" Але той, хто втікав, міг уникнути такого "звання", заскочивши в заздалегідь накреслене на землі коло з надписом "Хатка" і гукнувши: "Чик-чик, вдома!" Все! Уже ніхто після цього не смів доторкнутися до гравця. Аякже! Він же був захищений рідними стінами домівки, своєю родиною, хоч і уявною, але неперевершено могутньою й авторитетною.
Читати текст твору →