Ви коли-небудь бачили росинки на пелюстках троянд? Якщо не бачили, раджу дуже рано, ще до того, як підніметься сонечко, вийти у сад. Підійдіть до куща троянд. Тонкий аромат пливе вам назустріч. А на кожній пелюстці тремтять крапельки роси. На довгих міцних стеблинах красуються квіти. їх назвали трояндами. Для того щоб мати змогу себе захищати, красуні вигадали колючки. А ось чому "троянда" — це залишається таємницею...
Я підхожу близько-близько до троянди і нахиляюся. Дивовижний аромат! Торкаюся пальцем пелюстки. Вона гладенька, наче оксамитова, прохолодна, ледь овальна. Таких пелюсток багато, і вони так щільно притиснулися одна до одної.
Щоранку я приходив до своєї квітки. Одного разу вона обсипалася, і мені стало сумно. Бабуся якось запитала мене, а що я знаю взагалі про троянду. Я нічого не знав, і вона дещо мені розповіла. А саме...
Троянда існувала задовго до того, як на планеті з'явилася перша людина. Уявіть собі, майже шість мільйонів років вона несе звання "королеви квітів"! У Стародавній Індії троянда була в такій шані, що кожен, хто принесе цю квітку цареві, міг просити будь-яку ласку від нього. А ще я дізнався, що троянда народилася з білосніжної піни, яка вкривала тіло богині Афродіти, коли та виходила з моря. Такого білого-білого кольору залишалася троянда до того часу, доки Афродіту не повідомили про смертельне поранення її коханого Адоніса. Богиня щодуху побігла у гай, де перебував Адоніс. Бігла вона і не бачила, що біжить по трояндах. Краплі божественної крові падали на троянди, фарбуючи їх у червоний колір...
Бабуся багато ще чого розповіла мені про троянду і порадила: візьми прочитай сам і про те, якою була троянда у Франції, Римі, Англії, Росії...