Бібліотека Української Літератури
Українська література  :  Бібліотека  :  Сучасна література  :  Біографії  :  Критика  :  Статті  :  Енциклопедія  :  Народна творчість  |
Навчання  : Реферати  : Шкільні твори  : Твори з мови  : Стислі перекази  : Запитання  : Крилаті вирази  : Словник |

Твір на тему Спілкування - це наука чи мистецтво? (твір у публіцистичному стилі мовлення)

Гадаю, що кожен на питання: чи вмію я спілкуватися, — відповість так: "Скільки живе людина, стільки вона вчиться". Знань ніколи не буває багато. А знання мовного етикету характеризують загальний рівень інтелекту й культури особистості. З питань культури спілкування написано чимало досліджень мовознавцями, психологами, вченими різних наук. Чому ж цьому питанню надається так багато уваги?



Спілкуватися можна "грамотно" й "безграмотно". Партнерів по спілкуванню можна перетворити на недругів, а можна — у прихильників. Ваша манера спілкування — це те, що стоїть між вами й іншою людиною. Іноді це стіна, яка вас розділяє. Якщо ви самі хочете, щоб існувала ця стіна, — ваше право. А якщо не хочете? Але вона все-таки виникає? Чи вмієте ви так привітатися з людиною чи про щось запитати, щоб їй приємно було відповісти вам? Чи здатні ви викликати інтерес і почуття довіри? Якщо з вами грубі — чи знаходите ви відповідну реакцію, крім власної грубості?



У спілкуванні людина насамперед повинна вміти скинути маску. Адже ми звикли соромитися відкрито висловлювати свої почуття. У нас є завчені маски — шаблони зовнішньої поведінки. Вони слугують захистом від надмірної допитливості й нескромності інших, захистом від можливих глузувань, "шпичок" та "укусів". Ми всі повинні навчитись відвертості. Це не означає демонструвати інтимні сторони свого життя. Не можна вимагати й від іншого, щоб він постійно "розкривався". Все просто: треба активно, виразно виявляти свої почуття. Треба бути безпосереднім і не боятися, що за це покарають.



Хочеться порадити своїм ровесникам намагатися, щоб спілкування для них було приємним і корисним. Як кажуть треба вміти допомагати людям словом і ділом.



Пам'ятайте, що завжди необхідно бути уважним, ввічливим і доброзичливим при спілкуванні, поважати співрозмовника, уважно його слухати. Відомо, що найкращий співрозмовник той, хто більше слухає, а менше говорить.



Неввічливо багато говорити про себе, перебивати співрозмовника.



Іноді дратує, коли людина розмовляє без потреби голосно, вживає грубі слова. А як важливо відчувати настрій співрозмовника, його ставлення до ваших слів.



Отже, спілкування — це наука і мистецтво.



Деякі поради майбутньому оратору.



Усім відомо, що ораторів на світі менше, ніж поетів. У чому ж полягає секрет мистецтва красномовства?



Один із відомих ораторів Цицерон відзначав: "Найкращий оратор є той, хто своїм словом і повчає слухачів, і дає насолоду, і справляє на них сильне враження". Ораторство користується всіма перевагами поезії, а часто й споріднене з нею. Промовець зобов'язаний чітко визначити тему, ідею виступу, підібрати відповідні засоби мовлення. Основна формула ораторства окреслюється так: "про що + що + як + навіщо". Оратор мусить зацікавити слухачів, створивши цілісний психологічний портрет аудиторії, тримати її постійно в емоційному напруженні. Адже без людських емоцій не може бути ніякого пошуку істини.



Не менш важливим є вміння працювати з фактами та аргументами, а також активізувати мисленнєву діяльність співрозмовника, тобто створити атмосферу інтелектуальної, емоційної співтворчості. Ф. Ларошфуко повчав: "Справжнє красномовство — це вміння сказати все, що треба, і не більше, ніж треба".



Треба прагнути, щоб протягом виступу аудиторія слухала й подумки вела діалог. Оратор, виступаючи, повинен поводити себе зі слухачами, як із рівними. Привертає увагу й надає виступу образності, яскравості цитування, бо "дзвінка цитата спокушає нас більше, ніж правдиве мовлення" (Монтень).



Важливою умовою сприйняття оратора є і його мовлення, що передбачає вираження думки в дієвій словесній формі. Основні показники правильного мовлення — виразність, точність, стислість, доцільність. Публіка не завжди помічає, що говорять, але тонко підмічає, як говорять. У світовій практиці красномовства можна знайти доречне використання іронії та фразеології, патетично-ідейне наповнення фрази й обурливо-саркастичне її забарвлення.



Ораторство — це важлива і складна наука, але той, хто опанує її, відчуватиме себе впевненим і щасливим. Тим, хто прагне пізнати всі тонкощі красномовства, хочеться висловити побажання словами нашого великого оратора Феофана Прокоповича: "Молоді оратори! Вступивши до школи красномовства, знайте, що ви прагнете до такої почесної справи, яка сама по собі настільки корисна, що її належить викладати не лише для вашого добра, а й на благо Батьківщини!"









bigmir)net TOP 100          SERVER UA - Выделенные сервера
Сторінку згенеровано за 0.01057 сек.