Бібліотека Української Літератури
Українська література  :  Бібліотека  :  Сучасна література  :  Біографії  :  Критика  :  Статті  :  Енциклопедія  :  Народна творчість  |
Навчання  : Реферати  : Шкільні твори  : Твори з мови  : Стислі перекази  : Запитання  : Крилаті вирази  : Словник |

Твір на тему Наодинці з природою, або Прощання з Осінню (твір-опис)

Як прекрасно йти тоненькою стрічечкою стежини і, забуваючи про все, розчинятися у величній красі лісу! Він начебто розкриває для тебе свої обійми, і ти завмираєш у німому, подиві.



Тиша захоплює тебе. Ти стоїш нерухомо, немов чекаєш щось. Але от налітає вітер, і все відразу оживає. Прокидаються дерева, скидають із себе сонячне листя — листи Осені і Лісу. Ти чекав їх так довго! Перебираючи кожний листок, нарешті знаходиш лист, адресований тільки тобі.



Про що думає ліс? Про що мріє? Вдивляючись у жовтогарячі прожилки Кленового листа, можна про все довідатися: ліс пише тобі про Літо із сонцем, що сміється, і солов'їні трелі, про весну з її першими квітами, журавлями і квітучими деревами. Про чарівницю-зиму, що незабаром прийде, накриє ліс своїм сніжним килимом, і він заблищить на сонці.



Поки ж Ліс живе в Осені і радіє кожній миті, незважаючи, що плинуть дні, місяці... І Осінь змінюється. Вона все частіше сумує і плаче осіннім дощем.



А як чудово сидіти в лісі під ялинкою і спостерігати за сріблистими краплями! Дощ наповнює ліс неповторною свіжістю. Тобі зовсім не сумно, навпаки — ти радієш, коли раптом бачиш маленькі різнобарвні гриби, що непомітно з'явилися під деревом.



Твоя душа злітає високо до небес. І це почуття польоту ти ховаєш глибоко в серці, щоб донести його до наступної Осені, а може, щоб пронести через усе життя...









bigmir)net TOP 100          SERVER UA - Выделенные сервера
Сторінку згенеровано за 0.011287 сек.