Вірність материнському заповіту (за повістю Б. Антоненка-Давидовича "Слово матері")

до шести років зростав у російськомовному середовищі, адже батько працював у Брянську машиністом. Та саме родина дала йому національний характер: бабуся Олександра вчила онука берегти пам'ять про свій рід, плекала любов до рідної мови, виховувала в ньому почуття національної гідності.
Повість "Слово матері" письменник присвятив своїй родині.