Короткий вірш Ігоря Калинця "Писанки" весь пронизаний сонцем, весною, перед днем свята Великодня. В цей час матері в українських оселях розписують і фарбують яйця.
Виводить мама дивним писачком
по білому яйці воскові взори.
З давніх-давен писанкарки черпали натхнення для своїх узорів зі світу природи, зображуючи квіти, листя, рослини. Такі символи пояснювали оновлення природи, оновлення життя навколишнього світу:
То вже вона, як дивовижний світ,
то вже дзвенить, як згусток сонця,
буяють буйно квіти у росі,
олені бродять в березневім сонці.
На писанках зображають також богиню Берегиню — символ життя і родючості. Ліричному героєві вірша писанки нагадують дитинство, родинний затишок. Він з ранніх літ бачив, як ненька створювала писанкові дива, розкладала їх по мисочках. І ті писанки, як маленькі яскраві сонечка, ввійшли в життя ліричного героя назавжди. Тож щоразу в переддень свята Великодня він подорожує у світ свого дитинства, у світ маминої любові:
І я поплив у світ дитячих мрій
на білі колискові оболоні...
Котились писанками ізгори
ясні сонця у мамині долоні.