З давніх-давен до хліба ставилися як до святині. Саме таке ставлення було через те, що хліб діставався дуже важким трудом. Саме про ставлення до хліба і розповідає поезія, яка поділяється на два окремі вірші, об'єднані однією темою. У першому вірші "Недожата нива" мова йде про те, що у роки війни один солдат пішов вночі жати хліб, який вже почав сипатися.
Поповзом ниву розтерзану жав,
Праці віддавши і душу і тіло...
Незважаючи на загрозу вмерти під кулями, він пішов на ризик, бо не міг дивитися, як людська праця безповоротно пропадає.
У другому вірші "Нетиповий випадок на майдані" змальовується інша ситуація. Хлопчаки грають у футбол буханцем хліба. Для них священне значення хліба втратилося. Засудженням їхнього вчинку у вірші постають сльози старенької бабусі, до ніг якої підкотився хліб, увесь у снігу та багнюці.
...Нагнулась, взяла його в руки,
А до хлоп'ят навіть не забалакала.
Обтерла булку від снігу і грязюки
І — заплакала.
Читаючи ці поезії, ми повинні усвідомити, який тяжкий труд вкладається у хліб, щоб він поставав перед нами утому вигляді, в якому ми його отримуємо з поличок у магазині.