У творі "Маріо і чарівник" мова йде від першої особи. Письменник прибув до Торре ді Венере, курортного італійського містечка, з дружиною і двома дітьми. Курортники одразу відчули якесь напруження у стосунках між людьми. Чужинець почував себе тут гостем нижчого гатунку в порівнянні з флорентійцями і римлянами. У їдальні кельнери тримали столики для "своїх клієнтів", адміністрація готелю виселила сім'ю з номера, бо кашель хворої дівчини заважав римським аристократам, місцевий середній клас, який панував на пляжі, з неприхованою зверхністю ставився до іноземців. Навіть дітлахи-італійці "...легко ображались, надто любили демонструвати власну гідність, здавалось, зовсім недоречно, виникала боротьба національних прапорів, суперечка за авторитет і ранг". Дорослі втручалися у суперечки дітей і "виголошували гучні слова про велич і гідність Італії". Політичні амбіції створювали напругу на курорті, й гості почали масово від'їжджати з Торре.
Новелу було створено в той тривожний час, коли в Італії переміг фашизм. До влади прийшов Муссоліні. Він заборонив усі партії, крім фашистської, створив таємну поліцію і особливий фашистський трибунал. Італійців захопила ідея національної вищості, і навіть "на пляжі аж кишіло юними патріотами — неприродне й дуже гнітюче явище".
Томас Манн точно й виразно передав нездорову духовну й психологічну атмосферу, яка панувала у фашистській Італії. Нетерпимість, національна пиха й вихваляння, перебільшене піклування про моральне здоров'я своєї нації, розмова про занепад моралі у всьому світі, крім Італії, показне негативне ставлення до іноземців створили нездоровий моральний клімат у курортному містечку Торре ді Венере.