Зображення визвольної боротьби у поемі Джорджа Байрона "Паломництво Чайльд Гарольда"

БАЙРОН ДЖОРДЖ ГОРДОН

(1788-1824)

Видатний англійський поет-романтик. Провідними мотивами його творчості є "світова скорбота" і самотність, бунтівний дух і нескореність у життєвих битвах.

Саме в творчості Байрона окреслюється той тип героя — самотній, вільнолюбний бунтар з вразливою душею, —який згодом у літературній критиці отримає назву "байронічний герой".

Байрон належав до старовинного англійського роду, отримав добру освіту і, хоча й мав фізичні недоліки (одна нога коротша за іншу), був гарним спортсменом. Поет багато подорожував, був учасником визвольного руху Віталії, Греції. На батьківщині ставлення до Байрона було неоднозначним — йому не простили його революційних настроїв і не патріотичності, тому англійська влада не дозволила поховати бунтівного поета в усипальниці великих діячів Англії.

Поетична спадщина Байрона багата, славу "відчайдушного романтика" він зажив з виходом поем "Паломництво Чайльд-Гарольда", "Гяур", "Абідоська наречена", "Корсар", "Дон Жуан". У його творчому доробку є гумористичні, сатиричні поеми, історичні трагедії, історична поема "Мазепа", станси.

Зображення визвольної боротьби у поемі Джорджа Байрона

"Паломництво Чайльд-Гарольда"

Романтична поема "Паломництво Чайльд-Гарольда" — один з найкращих здобутків лірико-романтичного напряму в літературі. У основі поеми лежить ліричний щоденник самого поета. Образ героя, якого Байрон спочатку хотів назвати Бюрюном (середньовічна форма прізвища Байронів), відбивав майже незамасковані автобіографічні риси.

Чайльд Гарольд відчуває велике розчарування в навколишньому, безпросвітний сум, утому й пересиченість. Конфлікт його з усім існуючим непримиренний, але він не втручається в хід подій, усвідомлює себе жертвою долі. У песимізмі та розчаруванні Гарольда знайшли відображення настрої буржуазно-демократичної інтелігенції Західної Європи після поразки французької революції 1789-1794 рр. Це розчарування було зумовлене не тільки політичною реакцією. Значною мірою воно було наслідком втрати віри у можливість перемоги царства розуму, про яке писали і яке провіщали просвітники.

З розвитком поеми ідейний акцент перемішується з образу Гарольда на зображення народів Південно-Західної Європи. Справжнім героєм поеми виступає народ Іспанії, який страждає і бореться, а також поневолений народ Греції. Байрон малює драматичні строфи про вторгнення до Іспанії військ Наполеона і героїчну боротьбу іспанського народу проти іноземних загарбників. Автор показує підлість іспанської аристократії, яка або стоїть осторонь боротьби, або зраджує інтереси свого народу.

З розвитком поеми ідея свободи стає провідною. З'являється надія на світле майбутнє. У мову героя поет також вкладає власні думки про боротьбу, які надають поемі нової інтонації — надії і бадьорості. Навіть велична краса природи протистоїть потворності й убозтву сучасного суспільного життя. Поет пише:

О, господи, какой здесь рай кругом!

Как небо одарило край счастливый!..

Лишь человек рукою нечестивой

Рад портить все...