Жіночі образи роману Стендаля "Червоне і чорне" (2 варіант)

I. Роман Стендаля — дзеркало історичної доби. (Стендаль писав: "Роман — це дзеркало, з яким ідеш великим шляхом". У тому дзеркалі відображається і небесна блакить, і брудні калюжі. Тим великим шляхом життя іде письменник і несе на собі дзеркало. Даремно звинувачувати його у тому, що відображається у дзеркалі, швидше можна звинуватити той шлях, яким крокує письменник. Отак образно можна передати період після повалення влади Наполеона у Франції і розгул реакції, який дістав своє відображення в романі "Червоне і чорне".)

II. Що стало приводом до написання роману? (У 20-і роки XIX ст. французькі газети багато писали про судовий процес над Антуаном Берте, домашнім учителем у родині дворянина невеликого провінційного містечка. Антуан Берте через ревнощі намагався застрелити матір своїх вихованців, а потім покінчити життя самогубством. За вироком суду молодого чоловіка було страчено. У цій романтичній історії Стендаль угледів знаковість і дух часу, в якому жив і творив).

III. "Червоне і чорне" — соціально-психологічний роман. (Письменник, простежуючи шлях свого героя, висвітлює не лише неповторно-індивідуальне в його зовнішності і внутрішньому світі, а й виявляє типове, зумовлене середовищем, часом, суспільством у цілому.)

1. Герой роману і його ставлення до жінок. (Жульєн Сорель — яскравий представник свого покоління, виходець із низів суспільства, але освічений і з високим почуттям власної гідності. Через загострене шанолюбство він ненавидів вищий світ, до якого так прагнув потрапити, а швидше — самоутвердитися в ньому. Жіночі образи роману допомагають повністю розкрити характер головного героя.)

2. Пані де Реналь. (Пані де Реналь — це та жінка, яку сам автор мріяв полюбити. Це ідеальна жінка, яку зустрінеш хіба що раз у житті (і то — якщо поталанить!) Вона дуже вродлива, шляхетна і чиста душею. Завоювати серце такої жінки не кожному вдається. Жульєн зумів закохати в себе пані де Реналь, але сам зрозумів, як сильно він ц любить, коли вже дістав смертний вирок.)

3. Матильда де ла Моль. (Матильда — це та жінка, якою, за висловом Андре

Моруа, міг би бути сам Стендаль, якби він народився жінкою. Вона наділена енергією людей Відродження. Це сильна натура, на відміну від пані де Реналь, яка готова повністю підкоритися коханому. Матильда бореться за своє щастя і носить піц серцем дитину від коханого чоловіка.)

IV. Романтизм і реалізм роману "Червоне і чорне". (На перший погляд кохання Жульєна Сореля і пані де Реналь далеке від романтичного — багатослівного і невгамовного. Однак для того, щоб досягти романтичного, не обов'язково жити на вершині скелі чи усамітнюватися у незвичайних умовах. Люди, по-справжньому романтичні, зводять добре захищену фортецю у власній душі. Реалізм Стендаля полягає в тому, що він правдиво і наче сторонній оцінює вчинки своїх героїв, і того з них, кому найбільше було віддано розуму і серця, посилає на ешафот. Адже найвищим художнім завданням письменника завжди була правда. "Правда, гірка правда" — такий епіграф поставив письменник до свого роману.)