Для кожної людини важливо, щоб вона була щасливою. Щастя ж неможливо без миру. Це розуміли і розуміють всі. Ось і в творі Лонгфелло Гайявата — син Місяцевої дочки Венони і Західного Вітру, син смутку, — робить все для встановлення миру, спокою.

У першому розділі "Люлька миру" Владика Життя Гітчі-Маніту скликає на віче вождів і воїнів усіх племен. І ось як Лонгфелло передає їхній настрій:



Зупинилися при лузі

Вої з зброєю своєю,

Всі у фарбах — наче листя,

І, мов небо раннім ранком,

Дико дивляться довкола;

В їх очах смертельний виклик,

І в серцях — кривава неристь,

Ворожнеча з батька-діда,

Стародавня спрага помсти.



Вождь звертається до присутніх із закликом:



Ваша сила — у єднанні,

А незгода — ваше лихо;

Хай же буде мир між вами,

Як між рідними братами!



Далі він наказує змити свої криваві окраси — фарби з обличчя:





Змийте фарби бойовії,

Змийте кров із ваших пальців,

Позакопуйте всю зброю.





Тобто треба подолати всякі міжусобиці в ім'я мирного існування на щедрій землі, якої вистачить усім, хто мудро влаштує своє життя. В цьому і полягає гуманізм твору про Гайявату.