Завантаження
Іван Нечуй-Левицький, "Цап та Баран"
Раз зимою по містечку ходить баран та збирає стебла сіна, що порозтрушувалось з возів. На жидівському ґанку лежить цап та гріється на сонці.
Цап углядів барана і давай глузувати та сміятись з нього.
— Гей ти, опудало-мужичище! Вдягся в кожушище та насилу повертаєшся, як той медвідь. Ось подивись, який я прудкий та жвавий в куценькому сурдуті.
— Мені добре і в кожусі, дарма що я опудало, — каже баран...