Триптих 2. Орфеєве чудо

Леся Українка

Сторінка 2 з 2
Юрба спиняється з роботою.

Четвертий
Щось потемніло наче.

Другий
Вже ж бо вечір.

Перший
Ой лихо! Що, коли надійде ворог?

Третій
Втікаймо!

Четвертий
Що, як в засідках засів?

П’ятий
Що, як перейме нас?

Шостий
Ховаймось в місто.
Се безпечніше: мур уже чималий.

Юрба ховається в місто за мур.

Орфей
(до Зета і Амфіона зо страхом і докором)
Товариші! Ви стоїте без діла?
Вже вечоріє! Вже роса упала!

Амфіон
(здержуючи тривогу, розважно)
Нічого. Посвіжіло, се і краще.
Тепер ми, відпочивши, надолужим.

Зет
(обернувшись і глянувши на мури)
Гей, браття! Диво сталося, дивіться!
Адже ж таки послухало каміння!

[2.02.1913, Єгипет]
1 2