До меж заказаних

Іван Багряний

Сторінка 3 з 3
І падає (не вам) "гуманна" кара
На голову (все тих) рабів "чужих" країн.

Під стягом божества, з корогвами законів
(О, скільки на землі натикано хрестів!..)
Дітей і тихі ниви — топчуть коні,
А про любов, про страдницькі долоні
Одні слова, одні слова пусті.

Безсоромно звели брехню в святиню,
Безжалісно обкрали простяка...
Ще може хтось спокійно бачить нині,
Як продає й XX вік гординю
За срібного старого п'ятака?

Переділили світ і ділите щоденно.
Пішов на послух розум до гармат.
Святиня? — то долар.
Любов? — грабіж шалений.
І точиться на золоті знамена
За цього "б о г а" дикий газават.

І скільки вас?! У чому сила ваша?
В чаду брехні, в отруті лицемір.
На пальцях злічені фінансові апаші*,
(Позорище!)
На мілійони нас, на душу нашу
Роззявив пащу той неситий звір.

О нечисть, кинута на голову народів,
На голову затурканим рабам,—
Культура!!!
О, чи скоро скаже — годі!
Й розвалить раб пародію з пародій
І прапор ваш на шмаття поруба?

Та все мина, всьому бувають грані...
Владарі царств осліпли? Що ж, пора:
Родився світ нового передрання,
В крові потопла Біблія остання,
В сльозах сиріт потоп старий Коран.

І не один, не частка,— мілійони
Зведуть в м'ятеж мозолі чорних рук:
Впадуть у прах фортеці і Сорбонни,—
Облудливі корогви і ікони
Розіб'ються, розщепляться об брук.

То "судний час", коли раби повстануть:
Заллє планету гнівом сірий хлоп...
О, буде, незаписаний ні в одному Корані,
Єдиний і останній
Воістину для вас страшний "потоп".

І у цьому м'ятежному потопі
Не винесе ковчег вас ні на який Арарат.—
То буде вам, недолюдки, циклопи,
Від сірого, від збудженого хлопа
Останній
неповторний "газават".
1 2 3