Мої лічниє убєждєнія в правотє комуністическіх ідей..."
В їдальню увійшла Мар'яна. Аркадій Андрійович:
— Мар'янко! Ану йди сюди! Чи так я?..
Степанида Львівна продовжувала:
— ...Він дуже симпатичний... кажуть уже повишення получив...
...Короткий осінній день сконав. Мар'яна вийшла на ґанок.
Дощ прибив жовті листя, і вони лежали холодні, мертві. Через вулицю блимав огонь і млявим світлом освітлював пустельний заулок.
Високо текли потоки сумних хмар. Із стріхи одноманітно падала крапля на камінь. Ішла глибока сіра осінь по сірих заулках республіки.
Коли Мар'яна виходила за ворота, з комсомольської кімнати вискочив натовп юнаків і з реготом кинувся в туман.
Через дорогу, до Глухайської вулиці — сарай,
за сараєм — віжки.
...А далі, коли вийти з пустельного заулка, на міді висічено: Доктор Фальк.
— Куди?