Дочка Прометея: Леся. Одержима
КНИГА ПЕРША
Матері моїй, Харитині Василівні, присвячую
ЧАСТИНА ПЕРША
На шлях я вийшла ранньою весною.
Леся Українка
Ліси й ліси... Скільки їх! Ні поглядом не осягнути, ні перейти. Стоять похмурі, розвісивши свої зелені шати, і гомонять... Про віщо? Хто знає. Кажуть, отим товстелезним дубам, що могутньо вп'ялися в землю і верхів'ями сягають хмар, сотні літ. То-то звідали на своїм віку! Мабуть, пам'ятні їм і Хмельницький, і Кармалюк. От зрозуміти б їхню мову!..