Мироненко Ірина

Повні тексти творів

Сідає сонце

Поміж тополь — розпечений казан,
і хмара парою клубочиться над ним.
І знову з горбокоником чудним
по стежці небокраю йде Іван.
Ще трохи — і шугне у ту кипінь,
і вийде красенем, живші собі, здоровий...

Читати повністю →

Ще з дописьмового, з лялькового ще віку…

Ще з дописьмового, з лялькового ще віку
аж до закоханого в мене чоловіка
я вислухала стільки від мужчин
про подруг з дитсадка і про дружин,
що завагалася: а може, я й не жінка,
а в жінку втілена — для зручності — шпаринка
для сповідей, картань і каяття...

Читати повністю →
Дивіться також