До милої
Перекладач: Василь Мисик
Джерело: З книги: Захід і Схід: Переклади/ К.:Дніпро,1990
В очах твоїх іще ні разу не помічав я ласки, мила,
Ти до речей моїх безумних ні разу вуха не схилила.
Перлино дивна, найдорожча, яких у цілім світі мало,
Ти хати журної моєї ні разу ще не звеселила.
Усе в очах моїх померкло — і тільки твій лишився образ,
Усе, що знав, тепер забув я — одну тебе забуть несила.
Хоч тільки тугою гіркою мені ти серце наповняла,
Я все ж радію, як побачу, що мною тішишся ти, мила.
I вічно житиме у серці солодкий хміль того цілунку,
Що якось ти мені, безумцю, пообіцяла — й не справдила!
I хоч від тебе тільки муки я зазнавав, проте радію,
Коли я бачу, що та мука мою кохану звеселила.