Костенко Ліна Василівна

Життя та творчість

Сторінка 2 з 2
  • Костенко Ліна Василівна
  • Костенко Ліна Василівна
  • Костенко Ліна Василівна
  • Костенко Ліна Василівна
  • Костенко Ліна Василівна
  • Костенко Ліна Василівна

Аналогії проглядають і при зіставленні "Марусі Чурай" з драматичною поемою Лесі Українки "Бояриня". Вельми близькі натури, козачка Маруся і "бояриня" Оксана з їхнім моральним максималізмом, загостреною патріотичною свідомістю, постають як опозиція компромісності, нецільності й тій двоїстості, з якої виростає зрада — в одному випадку коханій, в іншому — Україні (але й у певному розумінні коханій жінці теж). Образ Марусі можна сприймати як апологію людської цільності, а це дуже важлива якість у системі моральних цінностей поетеси Ліни Костенко. Свідченням цільності героїні її роману є й нерозривність житейських і творчих принципів Марусі Чурай. У таких випадках інколи говорять про єдність етичних та естетичних начал, що означає: в ж,итті вона така сама, як і в своїй творчості, а в творчості — як і в житті.

"У тебе й мука піде у пісні",— каже одного разу Гриць Марусі. І цілком має рацію. Розуміє, відчуває, що для Марусі піти на угоду з власною совістю, змусити себе забути про Грицеву зраду й стати з ним під вінець — означало б щось неможливе; неможливе — бо неприродне для неї.

Це ж цілий вік стоятиме між нами. А з чого ж, Гріщю, пісню я складу?!

Вона навіть якась беззахисна в цьому своєму здивовано-змучено-му запитанні. Якщо говорити високими словами, то пісня для неї — такий же самий священний олтар, як і любов. Це великі стихії однієї великої душі, які зливаються в ціле, що його несила розділити.

І при цьому цільність Марусі Чурай зовсім не схожа на "стале-вість" монумента. Ні, і ще раз ні — вона жінка, а значить, буває ніжною та беззахисною, зачарованою і змученою, пристрасною — і з випаленою душею... І саме в цьому сенсі можна говорити про велич душі цієї полтавської козачки, образ якої співмірний з най-принаднішими жіночими образами світової літератури.

Творчість Ліни Костенко — визначне явище в українській літературі новітнього часу. В добу жорстокого ідеологічного насилля над мистецтвом і митцями її слово звучало як бунт проти покори й компромісності, ерзаців і стандартів, завдяки чому виходило за межі суто літературні, стаючи духовно-суспільним чинником. У її поезії прекрасно згармонізовані ліричне й епічне начала: одкровення авторського "я" поєднується зі словесним живописом, об'єктивною, зіпертою на картини та сцени, розповіддю, сюжетністю, умінням малювати характери, відтворювати колорит далеких та близьких часів. Найбільшою мірою це виявилося в поемах Ліни Костенко, і передовсім у її історичному романі у віршах "Маруся Чурай".

Прикметною рисою творчості поетеси є інтелектуалізм — рух, поезія, злети думки, яка осягає великі історичні простори, напружено шукаючи ключів до таємниць буття людини, нації, людства... Пошук цей нерідко пов'язаний з "інтенсивним переживанням культури", а не лише з безпосереднім спогляданням плину життя. Спілкування з великим культурним досвідом людства та його творцями, осмислення парадоксів історії, у школі якої сучасна людина далеко не завжди виглядає розумним учнем, загострюють відчуття дисгармонійності й невлаштованості світу наприкінці XX ст., яке в поезії Ліни Костенко постає як вельми драматичний акт у житті людської цивілізації. З подібних відчуттів та висновків виникають апокаліпсичні мотиви в її поезії. Але кінцева зупинка в цьому прямуванні до нелегких істин нашого драматичного часу — все ж не відчай та безнадія, а гостре жадання краси/досконалості, затишку, людяності, бажання пропекти байдужу свідомість, достукатися до розуму, пробудити людську гідність...

На одній з прес-конференцій Ліна Костенко нагадала, що поклик письменника — писати, а останнім часом вона мріє писати вірші не з політичним забарвленням, а "малювати птиць срібним олівцем на лляному полотні":

Я дерево, я сніг, я все, що я люблю. І, може, це і є моя найвища сутність.

ОСНОВНІ ТВОРИ:

Драматична поема "Сніг у Флоренції", "Дума про братів не-азовських", роман у віршах "Маруся Чурай", історичний роман "Берестечко", вірші "Страшні слова, коли вони мовчать", "Українське альфреско", "Виходжу в сад, він чорний і худий", "Хай буде легко. Дотиком пера", "Недумано, негадано".

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:

1. Брюховецький В. Ліна Костенко. — К., 1990.

2. Гусар-Струк Д. Історичний роман Ліни Костенко // Сучасність. —

1990. — № 5.

3. Кудрявцев М. Митець і час: ідейна проблематикапоетичноїдрами Ліни Костенко//Дивослово. —1998. — №8

4. Панченко В. Поезія Ліни Костенко. — Кіровоград, 1997

5. Клочек Г. Історичний роман Ліни Костенко "Маруся Чурай". — Кіровоград, 1998.

6. Бажан М. Поема про кохання і безсмертя //Дивослово. — 2005. — № 3.

7. Панченко В. Самотність на верхів'ях: Поезія Ліни Костенко в часи "відлиги" і "заморозків" //Дивослово. — 2005. — № 3.

8. Савка М. Життя на барикадах поезії //Дивослово. — 2005. — № 3.

1 2