Езоп
(VI ст. до н. е.)
Давньогрецький напівлегендарний байкар. Ім'я Езопа зустрічається у працях історика Геродота (V ст. до н. е.), який повідомляє, що Езоп жив на острові Самосі, був рабом з фізичними вадами, згодом став вільний, писав байки.
Збірник Езопа містить 426 байок, написаних прозою. Твори його стислі, мораль досить пряма і лаконічна. Наприклад, мораль байки "Крук і Лисиця" така: "Ця байка стосується нерозумної людини".
Традиції, започатковані Езопом, збереглися: персонажами байки виступають звірі, рослини, предмети; про головну проблему говориться не прямо, а через інакомовлення (таке літературне явище отримало назву "езопова мова"); у байці завжди є мораль — повчальний висновок.
Сюжети Езопа у І ст. н. е. використав римський поет Федр і зробив їх віршовими, пізніше цей жанр розробляли француз Ж. Лафонтен, росіянин І. Крилов. Українське байкарство представлене іменами Г. Сковороди та Л. Глібова.