Куліш Пантелеймон

Тематика поетичної творчості П. Куліша багатогранна. Це відображення образу України ("Україна", "Святиня", "Стою один", "Народна слава"), роль поета і поезії в житті народу ("Слово правди", "Соловейко", "Три поети", "До кобзи"), рідне материнське слово і шана Шевченкові ("Рідне слово", "Молитва Боянові". "До Тарасівців", "До Шевченка", "Ода з Тарасової гори"), інтимна лірика.

І. Франко називав Пантелеймона Куліша "одним із корифеїв нашої літератури", її "першою звіздою". Водночас він зауважував, що в Куліша "друга половина думки б'є першій в пику". Це висловлювання було обумовлене непослідовністю П. Куліша, суперечливістю його натури, що позначилося й на його творчості.

У трактуванні проблеми чи образу П. Куліш часто заперечував самому собі...

Пантелеймон Куліш — автор п'яти поетичних збірок і десяти поем: "Україна", "Маруся Богуславка", "Сторчакі Сторчачиха", "Кумейки", "Грицько Сковорода". "Дон Жуан", "Магомет і Хадиза", "Солониця", "Куліш у пеклі", "Настуся", "Великі проводи", а також великої кількості перекладів, балад, дум, байок.

Першу і найкращу поетичну збірку Куліша — "Досвітки" (1862 р.) склали переважно вірші та поеми про минуле України, про визвольну боротьбу народу проти іноземних поневолювачів (поеми "Кумейки", "Солониця"), До історичного минулого, уславлення старовини, народних героїв поет звертається і в ліричних поезіях збірки "Досвітки". У віршах звучать оптимістичні мотиви, віра у краше майбутнє України, любов до рідного народу, його мови ("Заспів").

3.Як називалася друга збірка поета? Коли вона побачила світ?

Друга збірка — "Хуторна поезія" вийшла аж через двадцять років (1882 p.).