Василь Симоненко рано визначив для себе справжні життєві цінності й утверджував їх у своїй творчості. Першою і найдорожчою цінністю, наголошує поет у "Лебедях материнства", є Батьківщина. На початку поезії ніжна любляча мати над колискою вимріює "йому щасливу долю". Якось ніби непомітно образ матері переростає в образ України, що теж схилилася над колискою улюбленого сина, бажає йому добра, але водночас хоче застерегти:
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Бо двох Батьківщин, як і двох рідних матерів, не буває, і навіть коли синові доведеться загинути, то "прийдуть з України верби і тополі", щоб стати над ним прощальною сторожею.
Батьківщина для Симоненка — це синонім рідного українського народу. Ось чому поет так гостро відчував зв'язок із минулим і з героїчною історією свого народу і категорично виступав проти всіляких безбатченків:
Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ.
Пощезнуть всі перевертні й приблуди
І орди завойовників-заброд.
Тему Батьківщини Симоненко розкриває у двох поезіях, що мають однакові назви — "Україні". Обидві написані у формі звертання-сповіді. Вірш "Україні" ("Задивляюсь у твої зіниці...") до 1990 року не друкувався цілком. "Випадала" строфа, де поет, звертаючись до України, каже:
Ради тебе перли в душі сію,
Ради тебе мислю і творю.
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю.
У вірші висловлені захоплення і любов, ніжність і святість, біль і розлука. Ліричний герой звертається до Вітчизни з такими словами: "Україно! Ти для мене диво!.."; "Мамо горда і вродлива..."; "Нене!"; "Україно! Ти моя молитва, Ти моя розпука вікова".
- Шкільні твори про життя та творчість Василя Симоненка
- Реферати про життя та творчість Василя Симоненка
Доля України — найважливіше для героя. За собою він залишав лише право пролитися крапелькою крові на її священне знамено.
Другий вірш "Україні" ("Коли крізь розпач випнуться надії") доповнює попередній і розкриває образ сина-патріота, що гостро відчув свій кровний зв'язок із рідною землею і готовий на самопожертву заради щастя України:
Коли мечами злоба небо крає
І крушить твою вроду вікову,
Я тоді з твоїм ім'ям вмираю
І в твоєму імені живу!