Коцюбинський Михайло — Дорогою ціною

"Вільний дух народу ще тлів під попелом неволі", "На широкі бессарабські степи, вільні, без пана й панщини, рвалась гаряча уява й тягла за собою сотки й тисячі...", "Недобитки січової руїни, хоробріші, завзятіші, звили собі гніздо в Туреччині…", "тікало од пана і панщини все, що не заплісніло в неволі, не втратило ще живої душі...", "А проте, мов талії води під теплим подихом весни, річкою текло вкраїнське селянство туди, де хоч дорогою ціною можна здобути бажану волю...".

Під час блукання в плавнях Соломія виявила сміливість, наполегливість, надію на краще, шалену відважність.

З Іваном Котигорошком Остап і Соломія познайомилися у дорозі. Іван був їхнім земляком. Цей чоловік був веселим, добродушним, балакучим. Він втік не так від панщини, як від лютої жінки. Іван прив'язався до Соломії і готовий був виконати усі її прохання. Тож коли Остап потрапив у біду, Соломія легко вмовила Івана допомогти. Читач симпатизує Івану за готовність прийти на допомогу, за жартівливість, за доброту, за пожертвуване життя у спробі звільнити Остапа.

Зміна кольорів допомагає передати внутрішній стан героїв, їхні почуття. Наприклад, у момент, коли Остапа поранили, довкола панує чорний колір ночі, Соломія нічого не може побачити. І це лише підсилює тривогу і страх героїв. У плавнях Соломію, яка заблукала, всюди супроводжує жовтий колір комишів, який підсилює її відчуття розгубленості і самотності.

Втрата Соломії, самотнє життя на чужині.